Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко публічно звернувся до українського лідера Володимира Зеленського та перепросив за свої попередні різкі висловлювання. Водночас його заява не виглядала як повне визнання помилки, оскільки майже одразу він закликав українську владу припинити критику Мінська. Про це пише “Життя 24/7”.
Лукашенко стверджує, що з боку Білорусі нібито немає військової загрози для України, тому жорсткі заяви Києва він вважає зайвими. На тлі війни та регулярних попереджень українського командування такі слова прозвучали як чергова спроба зняти з Мінська відповідальність за напруженість на північному напрямку. Головний зміст заяви Лукашенка — він формально перепросив, але водночас поставив Україні умову: менше критикувати Білорусь і не говорити про загрози.
Чому Лукашенко заговорив про Зеленського
Приводом для нової заяви стали попередні різкі слова Лукашенка на адресу Володимира Зеленського. Білоруський лідер спробував пояснити їх тим, що нібито реагував на погрози ударів по території Білорусі. За його словами, йшлося про можливі атаки ракетами та безпілотниками по сотнях об’єктів у країні. Лукашенко заявив, що довго не відповідав на такі сигнали й враховував складне становище українського президента під час війни. Однак, як стверджує очільник білоруського режиму, після погроз він вирішив публічно відповісти.
«Я мовчав. Навіть усі дивувалися, що я мовчав. Я розумів, людина перебуває під таким тиском, молодий, недосвідчений, не військовий. Але коли мені почали погрожувати — я був змушений відповісти», — заявив Лукашенко.
Вибачення, яке прозвучало із застереженнями
Окремо Лукашенко визнав, що деякі його слова могли прозвучати надто емоційно. Він звернувся до Зеленського на ім’я та по батькові й сказав, що готовий перепросити, якщо український президент справді сприйняв його заяви як образу. Однак це вибачення супроводжувалося застереженнями й не виглядало як повноцінне каяття. Натомість Лукашенко наголосив, що Україна, на його думку, сама провокує жорстку реакцію Мінська. Потім він додав народну фразу, яка фактично знову переклала частину відповідальності на Київ.
«Якщо Володимир Олександрович образився — пробачте за ці слова. Можливо, і не треба було їх говорити, враховуючи, що він усе-таки воює», — сказав Лукашенко.
Після цього він додав: «Як співають, так і відспівують». Таке формулювання показує, що Лукашенко не лише спробував пом’якшити власний тон, а й зберіг звичну обвинувальну риторику щодо України. Тому його заяву можна сприймати не як дипломатичний жест, а як політичний сигнал. Мінськ намагається показати, що не хоче відкритої ескалації, але водночас продовжує інформаційно тиснути на Київ. Саме ця подвійність робить заяву особливо показовою.
Що Лукашенко сказав про 2022 рік
У своєму виступі Лукашенко знову згадав початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він заявив, що у 2022 році нібито пропонував Києву свої варіанти виходу із ситуації. За словами білоруського лідера, якби Зеленський тоді дослухався до його порад, нинішніх розмов про лінію зупинки війни могло б не бути. Подібні заяви Мінськ використовує не вперше, намагаючись представити себе посередником, хоча територія Білорусі на початку вторгнення використовувалася російськими військами для наступу на Україну. Тому такі слова в Києві навряд чи можуть сприйматися як нейтральна позиція.
Заклик «заспокоїтися» і не критикувати Білорусь
У фіналі заяви Лукашенко фактично закликав українську владу знизити градус напруженості у відносинах із Мінськом. Він заявив, що Зеленському нібито потрібно «заспокоїтися» і не шукати приводів для провокацій. Білоруський лідер також наголосив, що в Білорусі багато людей, які хочуть миру, як і українці. Однак такі заяви звучать на тлі збереження побоювань України щодо північного напрямку. Київ неодноразово попереджав, що Росія може намагатися сильніше втягнути Білорусь у війну або використовувати її територію для військового тиску.
Ключові тези заяви Лукашенка можна звести до кількох пунктів:
- він публічно перепросив перед Зеленським за різкі слова;
- пояснив попередні випади нібито погрозами з боку України;
- заявив, що Білорусь не становить військової небезпеки для Києва;
- закликав українську владу менше критикувати Мінськ;
- знову згадав свої пропозиції 2022 року;
- звинуватив Україну в провокуванні напруженості;
- спробував представити Білорусь стороною, яка нібито хоче миру.
Чому Київ говорить про загрозу з території Білорусі
Українська сторона раніше заявляла, що Росія може намагатися глибше втягнути Білорусь у війну проти України. Президент Володимир Зеленський говорив про можливі плани російських операцій на південному та північному напрямках із білоруської території. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський також зазначав, що загроза з боку Білорусі залишається реальною. За його словами, може йтися як про потенційну небезпеку для України, так і про ризики для однієї з країн НАТО. На цьому тлі заяви Лукашенка про «мирні наміри» Мінська сприймаються не ізольовано, а в контексті всієї військової обстановки біля північних кордонів України.
| Учасник | Основний сигнал | Що це означає |
|---|---|---|
| Олександр Лукашенко | Перепросив, але закликав Київ не критикувати Мінськ | Мінськ намагається знизити публічний тиск, не змінюючи загальної риторики |
| Володимир Зеленський | Попереджав про спроби Росії втягнути Білорусь у війну | Київ розглядає білоруський напрямок як фактор ризику |
| Олександр Сирський | Назвав загрозу з Білорусі реальною | Військове командування не виключає небезпечних сценаріїв |
| Білорусь | Заявляє про відсутність загрози для України | Мінськ намагається представити себе неучасником ескалації |
| Росія | Продовжує використовувати фактор Білорусі в тиску на регіон | Північний напрямок залишається важливим для безпеки України |
Що означає ця заява для відносин Києва та Мінська
Заяву Лукашенка навряд чи можна вважати ознакою реального потепління між Україною та Білоруссю. Радше вона показує, що Мінськ намагається одночасно знизити публічну напруженість і зберегти можливість тиснути на Київ політичними формулюваннями. Формальне вибачення могло б виглядати як спроба дипломатичного маневру, але супровідні звинувачення і заклики «не провокувати» суттєво змінюють тон. Для України ключовими залишаються не риторика Лукашенка, а реальні військові ризики на кордоні та роль Білорусі в російській агресії. Тому північний напрямок, імовірно, й надалі залишатиметься в центрі уваги українських військових і політиків.
До цього Путін виступив із заявою щодо завершення війни в України.
