Один із найпростіших способів — уважно вивчити зовнішній вигляд і поведінку кішки. Деякі особливості справді можуть підказати її походження. Про це пише “Життя 24/7”.
Вуха
Форма та будова вух часто стають важливою підказкою:
- загнуті вперед вуха — характерні для шотландських висловухих і українського левкоя;
- вуха, загнуті назад — зустрічаються в американського керла;
- півмісяцеподібна форма з гострими кінчиками — у порід ельф і двельф;
- великі, клиноподібні вуха — типові для сіамських та орієнтальних котів;
- китички на кінчиках вух — ознака мейн-кунів, норвезьких лісових котів і чаузі.
Тип шерсті
Шерсть також може багато розповісти про походження тварини:
- «плюшева» — густа й м’яка, характерна для британських і шотландських котів;
- жорстка та пружна — рідкісний тип, зустрічається в американської жорсткошерстої породи;
- хвиляста або кучерява — властива рексам (корніш-рекс, девон-рекс, селкірк-рекс);
- майже відсутня або дуже коротка — у сфінксів, бамбіно, петерболдів.
Забарвлення
Хоча колір шерсті не завжди є вирішальним фактором, деякі варіанти все ж характерні для окремих порід:
- блакитний — у британських, шотландських котів і шартрезів;
- шоколадний — у гавани та бурми;
- колорпойнт — класична ознака сіамських і споріднених порід;
- пісочний — у абісинських і сомалійських котів;
- плямистий або смугастий — у бенгальських котів та єгипетських мау;
- шиншиловий — рідкісний варіант у британців, шотландців і сибірських котів.
Колір очей
Очі також можуть дати певні підказки:
- блакитні відтінки — характерні для низки азійських порід;
- зелені — часто трапляються у безпородних котів, але насичений смарагдовий колір може вказувати на російську блакитну;
- жовті та бурштинові — типові для бомбейських котів;
- різнокольорові очі (гетерохромія) — зустрічаються у турецьких ангор, ванських котів і деяких перських ліній.
Роль характеру
Хоча кожна кішка індивідуальна, певні риси поведінки частіше трапляються у конкретних порід:
- товариські та «балакучі» — сіамські, орієнтальні коти, сфінкси;
- спокійні та врівноважені — шартрези, норвезькі лісові;
- самостійні та незалежні — британські короткошерсті, мейн-куни;
- активні та грайливі — регдоли, екзоти, бамбіно.
Чому складно визначити породу
Навіть при уважному аналізі зовнішніх ознак точно встановити породу буває непросто. Багато домашніх котів є метисами і поєднують риси кількох ліній. Крім того, зовнішність тварини може змінюватися з віком.
Для більш точного визначення можна:
- звернутися до ветеринара або фелінолога;
- скористатися спеціальними додатками;
- зробити ДНК-тест.
Висновок
Визначення породи кота — цікавий, але не завжди однозначний процес. Навіть якщо у вашого улюбленця немає чистого родоводу, це жодним чином не зменшує його цінності. Головне — турбота, увага та любов, які він отримує від господаря.
Також вас може зацікавити, чому кішка лягає саме на вас, та що це може означати.
