Російська ракета П-800 «Онікс» спочатку створювалася як протикорабельна зброя, призначена для ураження великих надводних цілей. Однак під час повномасштабної війни Росія неодноразово застосовувала такі ракети для атак по наземних об’єктах в Україні. Про це пише “Життя 24/7”.
Найчастіше під загрозою опинялися південні області країни, оскільки дальність комплексу дозволяє запускати ракети з території тимчасово окупованого Криму. Висока швидкість і політ на невеликій висоті на завершальній ділянці ускладнюють своєчасне виявлення цілі засобами протиповітряної оборони. Водночас «Онікс» належить до надзвукових, а не гіперзвукових крилатих ракет.
Що являє собою ракета «Онікс»
П-800 «Онікс» — це універсальна надзвукова протикорабельна крилата ракета середнього радіуса дії. Її розробка почалася ще в Радянському Союзі, а згодом проєкт продовжили російські підприємства оборонної промисловості. Концепція передбачала можливість застосування ракети з кораблів, підводних човнів, літаків і наземних берегових установок. Експортна версія системи отримала назву «Яхонт», а на основі цієї конструкції також була розроблена російсько-індійська ракета BrahMos. У класифікації НАТО комплекс відомий під позначенням SS-N-26 Strobile.
Для наземних запусків Росія використовує береговий ракетний комплекс «Бастіон-П». Такі комплекси були розгорнуті в тимчасово окупованому Криму, що створило додаткову загрозу для Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Спочатку «Бастіон» призначався для захисту узбережжя та знищення кораблів противника. Насправді російські військові почали застосовувати його проти портової, промислової, енергетичної та цивільної інфраструктури. Використання протикорабельної зброї по наземних об’єктах стало однією з особливостей російських ракетних атак по півдню України.
Основні характеристики ракети П-800 «Онікс»
Точні параметри «Онікса» можуть відрізнятися залежно від модифікації, носія та обраної траєкторії. У відкритих джерелах зустрічаються різні показники дальності — від приблизно 300 кілометрів для експортної версії до 450–600 кілометрів для окремих російських варіантів. Під час польоту на великій висоті ракета здатна подолати більшу відстань, але стає помітнішою для радіолокаційних систем. Низьковисотна траєкторія зменшує дальність, однак ускладнює виявлення та перехоплення. Тому технічні характеристики варто сприймати як орієнтовні, а не універсальні для всіх версій комплексу.
| Характеристика | Орієнтовний показник |
|---|---|
| Тип ракети | Надзвукова протикорабельна крилата ракета |
| Довжина | Близько 8–8,6 метра |
| Діаметр корпусу | Близько 670 міліметрів |
| Стартова маса | Приблизно 3000 кілограмів |
| Маса бойової частини | Близько 200–250 кілограмів |
| Швидкість | Приблизно 680–884 метри за секунду |
| Максимальна висота | До 14 кілометрів |
| Висота на кінцевій ділянці | Близько 10–15 метрів |
| Дальність | Залежить від версії та траєкторії, орієнтовно 300–600 кілометрів |
| Пусковий комплекс | «Бастіон-П» та інші носії |
На маршовій ділянці ракета використовує прямоточний повітряно-реактивний двигун, який працює на рідкому паливі. Одразу після запуску вмикається твердопаливний прискорювач, який розганяє виріб до необхідної швидкості. Потім прискорювач відокремлюється, а подальший політ забезпечує основний двигун.
У типовій конфігурації швидкість може досягати приблизно 2–2,6 числа Маха, тому часу на реагування після виявлення залишається небагато. На фінальній ділянці ракета знижується та продовжує рух безпосередньо над поверхнею моря або суші.
Як працює система наведення
На основній ділянці маршруту «Онікс» рухається з використанням інерціальної навігаційної системи. Під час наближення до передбачуваної цілі вмикається активна радіолокаційна головка самонаведення. Спочатку така схема розраховувалася на пошук і ураження рухомих кораблів. Під час атаки стаціонарних наземних об’єктів координати цілі, ймовірно, задаються заздалегідь, однак точність такого застосування може відрізнятися від ефективності проти морських цілей. Висока швидкість частково компенсує можливі обмеження системи наведення, оскільки ракета швидко долає завершальну ділянку шляху.
Головна небезпека «Онікса» полягає у поєднанні великої маси, надзвукової швидкості та низького польоту перед ураженням цілі.
Бойова частина ракети може мати масу близько 200–250 кілограмів. Залежно від варіанта вона буває фугасною або напівбронебійною, оскільки зброя створювалася для завдання серйозних пошкоджень кораблям. Значна кінетична енергія самої ракети додатково збільшує руйнівний вплив під час влучання. Навіть відхилення від заданої точки не виключає масштабних наслідків через вибухову хвилю та розліт уламків. Саме тому застосування таких ракет по містах та об’єктах цивільної інфраструктури становить особливо велику небезпеку.
Чому Росія застосовує «Онікси» проти півдня України
Географія використання ракети пов’язана насамперед із місцем розміщення пускових установок і обмеженою дальністю комплексу. З тимчасово окупованого Криму російські війська можуть завдавати ударів по Одеській, Миколаївській та Херсонській областях. Для атак по об’єктах, розташованих значно далі від узбережжя, можливостей стандартних модифікацій може бути недостатньо. Саме тому «Онікси» частіше фігурують у повідомленнях про повітряні загрози для південних регіонів. Одночасно їхнє застосування дозволяє Росії зберігати інші типи далекобійних ракет для ударів по цілях у глибині території України.
Під час повномасштабного вторгнення ракетами цього типу атакували порти, зернові термінали, аеродроми, промислові підприємства та житлову забудову. Особливо інтенсивно Росія використовувала «Онікси» влітку та восени 2023 року під час ударів по портовій інфраструктурі Одеської області. В окремих випадках ракети влучали у рекреаційні об’єкти та будівлі в межах міста. Атаки супроводжувалися пожежами, руйнуваннями та людськими жертвами. У квітні 2025 року російська армія після тривалої перерви знову застосувала «Онікс» проти Херсонської області.
Серед відомих випадків застосування «Оніксів» проти України згадуються:
- удар по Одеському аеропорту навесні 2022 року;
- атаки по Одеській області у травні 2022 року;
- масовані удари по портах Одеси та Миколаєва у липні 2023 року;
- пошкодження зернової та припортової інфраструктури восени 2023 року;
- застосування однієї ракети під час масованої атаки 7 лютого 2024 року;
- удар по Херсонській області 21 квітня 2025 року.
Чи можна збити ракету «Онікс»
Перехоплення «Онікса» вважається складним завданням через швидкість і характер траєкторії. Після старту ракета може підніматися на значну висоту, а перед досягненням цілі різко знижуватися. На кінцевій ділянці її політ проходить приблизно у 10–15 метрах над поверхнею, через що радіолокаційні станції можуть виявити загрозу пізніше. Крім того, надзвукова швидкість скорочує проміжок між фіксацією ракети та можливим влучанням. У результаті розрахунки ППО отримують вкрай обмежений час на супроводження цілі та запуск перехоплювача.
Однак називати «Онікс» гіперзвуковою ракетою некоректно. Гіперзвуковою вважається швидкість понад п’ять чисел Маха, тоді як відкриті оцінки швидкості П-800 зазвичай перебувають у межах приблизно 2–2,6 Маха. Це не робить ракету простою ціллю, але важливо для правильного розуміння її характеристик. Теоретично сучасні зенітні комплекси, призначені для перехоплення високошвидкісних і низьколетючих цілей, можуть протидіяти такій зброї. Практична ефективність залежить від розташування систем ППО, часу виявлення, напрямку атаки та кількості одночасно запущених засобів ураження.
Чим «Онікс» відрізняється від інших російських ракет
На відміну від дозвукових крилатих ракет типу «Калібр», П-800 рухається значно швидше. Однак «Калібр» у деяких модифікаціях має більшу дальність і спочатку краще пристосований для атак по наземних об’єктах. Від аеробалістичного «Кинджала» та гіперзвукового «Циркона» «Онікс» відрізняється нижчою швидкістю та іншою схемою польоту. Водночас він несе достатньо важку бойову частину та здатний рухатися на гранично малій висоті. Саме поєднання цих чинників робить ракету серйозною загрозою для прибережних регіонів.
П-800 залишається важливою частиною російського ракетного арсеналу, хоча сама концепція була сформована ще в радянський період. Модернізація системи дозволила збільшити дальність окремих варіантів і розширити перелік можливих цілей. Проте основне призначення комплексу, як і раніше, пов’язане з ураженням кораблів і захистом узбережжя. Застосування проти українських міст демонструє використання Росією практично всіх доступних видів ракетного озброєння. Для населення південних областей сигнал про можливий запуск «Онікса» означає необхідність негайно пройти в укриття та залишатися там до офіційного відбою тривоги.
Тим часом Crocs та Red Bull Racing випустили гоночні капці F1, дізнайтеся коли старт продажу, ціни й головні деталі колекції.