П-800 «Онікс» — радянська та російська надзвукова протикорабельна крилата ракета, яку Росія застосовує не лише проти морських, а й проти наземних цілей в Україні. Її головними перевагами вважаються висока швидкість, здатність летіти на гранично малій висоті та порівняно потужна бойова частина. Про це пише “Життя 24/7”.
Саме поєднання цих характеристик суттєво скорочує час на виявлення та перехоплення повітряної цілі. Особливо часто такі ракети використовували для атак на південні області України, оскільки їх запускають із берегових комплексів «Бастіон». Українські військові неодноразово наголошували, що боротьба з «Оніксами» залишається складним завданням для протиповітряної оборони.
Небезпека «Онікса» полягає не лише в його надзвуковій швидкості, а й у здатності наближатися до цілі на висоті всього кількох десятків метрів.
Що являє собою ракета «Онікс»
П-800 «Онікс», яка має індекс 3М55, спочатку розроблялася як універсальна протикорабельна ракета. Її призначенням було знищення одиночних кораблів, авіаносних груп та інших морських цілей в умовах активної радіоелектронної протидії. Згодом Росія почала застосовувати цю зброю і проти об’єктів на суші. Запуск може здійснюватися з кораблів, підводних човнів і наземних комплексів «Бастіон». Експортна версія ракети відома під назвою «Яхонт».
Ракета має двоступеневу конструкцію. Після старту твердопаливний прискорювач розганяє її, а потім вмикається маршовий прямоточний повітряно-реактивний двигун. Система наведення поєднує інерціальне керування на основній частині маршруту та активну радіолокаційну головку самонаведення під час наближення до цілі. Завдяки цьому після запуску ракета здатна продовжувати рух достатньо автономно. У деяких джерелах такий принцип називають системою «вистрілив і забув».
Основні характеристики П-800 «Онікс»
Точні параметри різних модифікацій можуть відрізнятися. У відкритих джерелах зазвичай вказується швидкість близько 2–2,6 Маха, тобто приблизно 2448–3182 кілометри на годину залежно від висоти польоту. Дальність базових і модернізованих версій оцінюють по-різному — приблизно від 300 до 600 кілометрів. Для модернізованого варіанта «Онікс-М» заявлялася дальність до 800 кілометрів. Маса бойової частини може становити близько 200–300 кілограмів.
| Характеристика | Орієнтовні дані |
|---|---|
| Тип ракети | Надзвукова протикорабельна крилата |
| Індекс | 3М55 |
| Максимальна швидкість | До 2,6 Маха |
| Дальність польоту | До 300–600 км залежно від версії |
| Дальність «Онікс-М» | До 800 км за заявленими даними |
| Стартова маса | Близько 3000 кг |
| Маса бойової частини | Близько 200–300 кг |
| Висота біля цілі | Приблизно 5–15 м |
| Основний носій | Береговий комплекс «Бастіон» |
Під час польоту ракета може використовувати комбіновану траєкторію. На частині маршруту вона підіймається на значну висоту, а перед атакою знижується майже до поверхні моря або землі. За низьковисотного профілю дальність може зменшуватися, однак виявити таку ціль стає складніше. Радіолокаційні станції помічають ракету пізніше через рельєф і радіогоризонт. У розрахунків ППО залишається вкрай мало часу для реагування.
Чому «Онікс» складно виявити
Представник Повітряних сил України Юрій Ігнат пояснював, що під час заходу на ціль ракета здатна рухатися на висоті близько 10–15 метрів. Водночас її швидкість перевищує 3000 кілометрів на годину. Через це між моментом виявлення та наближенням ракети до об’єкта може минути зовсім небагато часу. Ситуацію додатково ускладнюють маневри та особливості траєкторії. Тому звичні засоби ППО не завжди встигають своєчасно захопити ціль і здійснити успішний пуск.
Складність перехоплення пов’язана з такими чинниками:
- надзвуковою швидкістю на різних етапах польоту;
- малою висотою під час наближення до цілі;
- коротким часом на ухвалення рішення;
- активною радіолокаційною системою наведення;
- здатністю змінювати профіль траєкторії;
- можливим застосуванням кількох ракет одночасно.
Що пізніше радіолокаційна станція виявляє ракету, то менше часу залишається для розрахунку траєкторії та запуску перехоплювача.
Чи можна збити ракету «Онікс»
«Онікс» не можна вважати абсолютно невразливим, однак його перехоплення потребує сучасних зенітних комплексів, правильного розміщення радарів і достатньої кількості ракет-перехоплювачів. У 2023 році українські Повітряні сили зазначали, що наявні на той момент засоби не дозволяли стабільно знищувати такі цілі. Основна проблема полягала у високій швидкості та низькій траєкторії польоту. Старі комплекси ППО створювалися для інших типів загроз і могли не мати необхідної швидкості реагування.
Сучасні західні системи теоретично мають більше можливостей для боротьби зі складними аеродинамічними цілями. Однак успішність залежить від конкретної траєкторії, відстані до комплексу, своєчасності виявлення та типу застосованої ракети-перехоплювача. Не кожну систему доцільно використовувати проти «Онікса», оскільки деякі боєприпаси ППО є дефіцитними та дорогими. Крім того, противник може намагатися перевантажити оборону комбінованою атакою. Тому захист потребує ешелонованої системи ППО, яка об’єднує розвідку, радіолокаційні станції та кілька типів зенітних комплексів.
Чому Росія застосовує «Онікси» по наземних цілях
Хоча ракету створювали для ураження кораблів, її потужна бойова частина дає змогу завдавати значної шкоди наземній інфраструктурі. Росія використовувала «Онікси» для ударів по портових об’єктах, складах, промислових підприємствах та інших цілях на півдні України. Водночас точність ураження наземних об’єктів може відрізнятися від ефективності проти морської цілі, для якої створювалася система наведення. Висока швидкість і потужний заряд усе одно роблять наслідки влучання важкими. Особливо серйозну небезпеку становлять атаки по густонаселених районах.
Берегові комплекси «Бастіон», розміщені у тимчасово окупованому Криму, дозволяють Росії атакувати Одеську, Миколаївську та сусідні області. Розташування пускових установок скорочує маршрут ракет до південних регіонів України. Від моменту оголошення тривоги до можливого удару іноді залишається дуже мало часу. Тому після попередження про пуски «Оніксів» важливо негайно пройти в укриття і не чекати додаткових повідомлень.
Як діяти під час ракетної загрози
Через високу швидкість «Онікса» не можна ігнорувати сигнал повітряної тривоги. Після офіційного попередження необхідно якнайшвидше перейти до обладнаного укриття. Перебувати біля вікон, на балконі або на відкритій місцевості небезпечно. Якщо дістатися до сховища неможливо, слід скористатися правилом двох стін і триматися подалі від скляних конструкцій. Після вибуху не можна наближатися до уламків ракети, оскільки вони можуть містити вибухонебезпечні елементи.
Тим часом Crocs та Red Bull Racing випустили гоночні капці F1, дізнайтеся коли старт продажу, ціни й головні деталі колекції.
