Рус Укр Eng
— Розгорнути навігацію —

Віктор Медведчук: Законопроект Зеленського про всеукраїнський референдум не відповідає Конституції та має ознаки плагіату

9 червня 2020 року Президентом України внесений до Верховної Ради України проект Закону України «Про народовладдя через всеукраїнський референдум» (реєстр. № 3612), визначений главою держави як невідкладний (далі ‒ Законопроект).

Аналіз основних положень Законопроекту вказує на його невідповідність нормам Конституції України, що гарантують повноту влади народу та його право на управління державними справами (статті 5 і 38 Основного Закону України), а сам зміст Законопроекту має ознаки плагіату.

  1. На підставі розпорядження голови Верховної Ради України від 13січня 2020року в парламенті було створено робочу групу для розробки проектів законів з питань народовладдя. Зазначеною робочою групою був розроблений проект Закону «Про всеукраїнський референдум», оприлюднений 4 березня 2020 року на веб-сайті парламенту для громадського обговорення. 13 травня 2020 року голова Верховної Ради України звернувся із запитом про думку Венеціанської комісії щодо проекту Закону України «Про всеукраїнський референдум».

Текст Законопроекту, внесеного Президентом України, по суті, є відтворенням проекту закону, підготовленого парламентською робочою групою.

З огляду на це необхідно відзначити, що Верховна Рада України (її органи) не є підрядною організацією Президента України з підготовки його законодавчих ініціатив, а мовчазне використання законодавчих розробок народних депутатів України ‒ це плагіат, що неприйнятно у правовій державі, в якій конституційно визначений принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6). При цьому, зважаючи на статтю 93 Конституції України, народні депутати України, як і глава держави, є самостійними суб'єктами законодавчої ініціативи.

  1. Український народ відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті5 Конституції України є єдиним джерелом влади, яку він здійснює безпосередньо, і не може бути ніким обмежений або позбавлений права висловлювати свою волю на всеукраїнському референдумі.
  2. На думку Конституційного Суду України, положення частини третьої статті5 Конституції України слід розуміти так, що народ як носій суверенітету й єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі. Також Суд указав, що «з нормативно-правового змісту положень частин другої, третьої статті5 Основного Закону України, за якими народ є носієм суверенітету й єдиним джерелом влади в Україні та народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, випливає, що народ має право приймати нову Конституцію» (Рішення від 5 жовтня 2005 року № 6-рп / 2005).

Згідно із правовою позицією Конституційного Суду України «за змістом статей 5, 72, 74 Конституції України народ як носій суверенітету й єдине джерело влади в Україні, здійснюючи своє волевиявлення через референдум, може в порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України, ухвалювати закони, вносити зміни до чинних законів, скасовувати їх (крім законів з питань податків, бюджету, амністії)» (Рішення від 16 квітня 2008 року № 6-рп / 2008).

Положення частини першої статті 3 Законопроекту, що визначають предмет всеукраїнського референдуму, нівелюють право Українського народу як єдиного джерела влади на управління державними справами, зокрема, на прийняття нової Конституції України, законів, внесення змін до законів на всеукраїнському референдумі, у такий спосіб звужують зміст і обсяг існуючих прав громадян України, що суперечить частині третій статті 22 Основного Закону України.

Статтею 74 Конституції України закріплено, що референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Законопроект розширює перелік питань, які не можуть бути предметом всеукраїнського референдуму, а саме:

1) такі, що суперечать положенням Конституції України, загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, закріпленим передусім у Загальній декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколах до неї;

2) спрямовані на ліквідацію незалежності України, порушення державного суверенітету і територіальної цілісності України, створення загрози національній безпеці України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;

3) щодо законопроектів з питань податків, бюджету, амністії;

4) віднесені Конституцією України і законами України до відання органів правопорядку, прокуратури або суду.

При цьому на всеукраїнський референдум може виноситися одне питання (частина третя статті 3 Законопроекту).

Контроль відповідності Конституції України питання всеукраїнського референдуму покладено на Конституційний Суд України (стаття 21 Законопроекту).

З огляду на конституційно визначені функції та повноваження, Конституційний Суд України є судом права, а не факту. Надання висновків, зокрема, з питань, які «спрямовані на створення загрози національній безпеці України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі», знаходиться поза сферою компетенції органу конституційної юрисдикції. Це, по суті, кримінальні делікти, правову оцінку яким повинні давати правоохоронні органи.

  1. Запропонований «Опозиційною платформою ‒ За життя» проект Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою» (реєстр. № 3177 від 05.03.2020) ‒ реальний механізм для народовладдя. Предметом законодавчого референдуму є прийняття Конституції України, законів про доповнення Конституції України, внесення змін або визнання недійсними законів або окремих їх положень, якими були внесені зміни до Конституції України («народне вето»); законів України, законів про визнання недійсними або зміну законів (правових актів), ухвалених Верховною Радою України (Український народ як суб'єкт права власності на землю та її надра не може бути позбавлений права визначати, наприклад, статус землі сільськогосподарського призначення та її невідчужуваності як джерела свого добробуту).

Також передбачаються погоджувальні референдуми (узгодження з боку українського народу дій органів державної влади або дозвіл на ухвалення ними конкретних рішень як у сфері внутрішньої життєдіяльності держави, так і у сфері міжнародних відносин, наприклад вступ України до НАТО чи ЄС) і контрольно-відкличні референдуми, що передбачають здійснення народом контрольних функцій щодо виконання обов'язків державою в особі уповноважених нею органів, їхніх посадових осіб, які вони мають виконувати відповідно до приписів Конституції України. Громадяни отримають можливість на референдумах висловлювати недовіру Кабміну і Верховній Раді та у такий спосіб відправляти їх у відставку, ухвалювати рішення про відставку глав районних і обласних державних адміністрацій, рад усіх рівнів, голів сільських, селищних і міських рад.

Законопроект, підготовлений «Опозиційною платформою ‒ За життя», спрямований на здійснення повноважень Українського народу через всеукраїнський та місцевІ референдуми і відповідає демократичній європейській практиці. Так, в частині країн ‒ членів ЄС (Австрія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Словенія, Німеччина, Франція) передбачена можливість ухвалення законів на загальнодержавних референдумах. За народною ініціативою законодавчі референдуми можуть проводитися в Італії, Латвії, Литві, Мальті, Польщі, Словенії, Угорщини.

 

Віктор Медведчук,

голова Політради партії

«Опозиційна платформа ‒ За життя»

Опубліковано: 10 червня 2020
×
Приєднатися