Рус Укр Eng
— Розгорнути навігацію —

Україна – ЄС: співпраця, яка так і не стала ні взаємовигідною, ні рівноправною

Комітет Верховної Ради України з питань економічного розвитку визнав: економічна частина Угоди про асоціацію України та ЄС невигідна для української сторони і за час дії зони вільної торгівлі з ЄС Україна так і не змогла компенсувати збитки від втрати російського ринку. При цьому Україна, визнають у парламенті, експортує до Європи свою сировину, а завозить переважно високотехнологічну продукцію.

Власне кажучи, народні депутати озвучили те, про що політики, які увійшли до партії ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ, попереджали ще з 2012 року. Україна так і не змогла інтегруватися в європейський економічний простір як рівноправний партнер, але, обравши сумнівний шлях зближення із Заходом, утратила традиційні для нашого товаровиробника (а головне – перспективні та ємні) ринки збуту – російський та країн Митного союзу. І це при тому, що ми багато разів проводили конференції та круглі столи, влаштовували експертні дискусії, неодноразово на всіх рівнях роз'яснювали загрози та ризики запровадження Києвом зони вільної торгівлі з ЄС, наводили розрахунки прогнозованих прямих та непрямих збитків держави.

Сьогодні вже не викликає сумнівів, що ЗВТ із ЄС є найбільшим стратегічним прорахунком офіційного Києва, вибір західного вектора зовнішньоекономічної інтеграції був помилковим, а розпіарена свого часу зона вільної торгівлі з ЄС, як я й попереджав, стала лише зоною обману та дискримінації українських інтересів.

Наприклад, на користь асиметричності ЗВТ з ЄС свідчить негативне сальдо торговельного балансу, яке зберігається. За даними Держстату, за підсумками 2020 року Україна поставила до ЄС товарів на суму $18,6 млрд, тимчасом як європейську продукцію ввезено до нашої країни майже на $23,5 млрд. У січні – серпні 2021 року товарний експорт з України до країн ЄС становив у грошовому вираженні $16,8 млрд, а імпорт в Україну перевищив $17,9 млрд.

Крім того, через високий рівень субсидування Євросоюзом експорту своїх товарів до України, європейські виробники витісняють нашого вітчизняного виробника не лише із зовнішніх ринків, а й із внутрішнього, українського. Навіть у традиційних для українських компаній нішах продуктів харчування дедалі більше посилюється конкуренція з боку європейських виробників. Дуже показовою є, наприклад, ситуація в сегменті молочної продукції та твердих сирів, де імпорт з ЄС усе активніше завойовує позиції.

Обіцяного заміщення російського ринку збуту європейським так і не відбулося. А безглузді спроби налагодити торгівлю з Африкою, Південною Америкою та Близьким Сходом, що підносяться владою як запаморочливий успіх, є за обсягом товарообігу крихтами порівняно із втраченими у 2014‒2016 роках можливостями та ринками збуту готової продукції.

Унаслідок цієї геополітичної афери, яку намагалися підстебнути західні куратори та лихварі, Україна з великого гравця на економічній карті світу перетворилася на сировинний придаток Заходу та постачальника дешевої робочої сили до розвинених країн. За роки дії ЗВТ з ЄС Україна зазнала регресу в усіх галузях і сферах та занурилася в глибоку економічну кризу. Промисловість деградувала. Високотехнологічні виробництва зупинилися через втрату ринків збуту, відсутність інвестицій, як наслідок – дефіциту грошей та технологій і, що вкрай важливо, не в змозі конкурувати з європейськими компаніями ні на європейському, ні на внутрішньому ринку.

Варто врахувати, що країна зазнала не лише колосальних фінансових втрат. У своєму розвитку Україна вже відкинута на десятиліття назад, і її промисловий потенціал фактично знищений. Не кажучи вже про втрату економічного та політичного суверенітету, що також стало наслідком недалекоглядної політики української влади, спрямованої на зближення із Заходом.

Україна вже дорого заплатила за помилки і прорахунки євроінтеграторів, які поставили власні політичні амбіції вище за національні інтереси. Тому сьогодні завдання влади – не погіршити ситуацію спробами виторгувати уявні послаблення чи преференції від європейської сторони, а негайно та кардинально змінювати стан справ. Офіційному Києву необхідно перейматися не переглядом економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС, а її денонсацією та зміною зовнішньоекономічного вектора країни.

Унікальне географічне положення, поки що не втрачений статус транзитера (зокрема, й енергоресурсів), залишки наукового та промислового потенціалу – те, на що владі варто звернути увагу передусім і що ще можна було би врятувати, відновивши, наприклад, промислову кооперацію з РФ, спільні виробництва, повернувшись на російські ринки до завершення процесів імпортозаміщення. Ще за рік навіть про це говорити буде пізно.

Але нинішня українська влада, яка потонула у корупційних скандалах, яка зайнята встановленням диктатури та приховуванням власних злочинів, не здатна ані мислити стратегічно, ані навіть тверезо оцінювати свої дії хоча би на крок наперед. А тому вперто дотримується провальної тактики своїх попередників. Хоча цілком очевидно, що ця відмова дослухатися до здорового глузду обіцяє країні лише черговий виток соціально-економічної кризи та подальше зубожіння народу.

 

Віктор Медведчук,

голова Політради партії

ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ

Опубліковано: 5 листопада 2021
×
Приєднатися