Рус Укр
— Розгорнути навігацію —

Віктор Медведчук: Сорос перетворює українську школу на фабрику з реалізації політики деінтелектуалізації населення України

Коли людина, яка має звання «Учитель року», починає розмірковувати про викладання історії, може скластися враження, що вона краща у своїй справі, а її ідеї – квінтесенція того досвіду, який слід передавати дітям. Але в Україні, яка знаходиться під зовнішнім управлінням, навіть такі питання віддали на відкуп заокеанським ляльководам.

Право визначати, хто є «кращим», привласнила собі Громадська спілка «Освіторія», яка активно співпрацює з організаціями Джорджа Сороса та заснувала 2017 року національну премію Global Teacher Prize Ukraine (Глобальна премія вчителя України).

«Освіторія» збирається втовкмачувати в голову новому поколінню такі думки: «Толерантність і боротьба з гомофобією – серед головних сучасних цінностей західного світу. Із кожним роком дедалі більше країн на офіційному рівні визнають одностатеві шлюби, а про різноманітність сексуальних орієнтацій починають говорити ще у школах» (з інформації на сайті «Освіторії»).

Мета «Освіторіі» – скоротити кількість предметів, що викладаються у школі, відмовитися від класно-урочної системи та віддати пріоритет індивідуальній, дистанційній, екстернатній формі навчання і домашньому навчанню. Одним словом, подальша деінтелектуалізація та дебілізація населення України.

Лауреат Global Teacher Prize Ukraine 2020 Василь Дяків, учитель із Заліщиків під Тернополем, вважає: в українській «школі майбутнього» обов'язковими предметами мають бути українська мова, математика, іноземна мова, фізкультура і громадянська освіта. Що отримає країна? Ідеального солдата або гастарбайтера. Фізично витривалого, такого, що знає мову роботодавця, здатен працювати на простій техніці та вивчив напам'ять «абетку громадянської покори європейським цінностям». Про це дяківи подбають.

Зрозуміло, що для того, аби закласти таку базову програму, необхідно перетворити свідомість учня на чистий аркуш, знищити зв'язок між історичними фактами, довести, що історія почалася 1991 року. В ідеалі – із джинсів та кока-коли.

Такому «ідеальному» буде дуже просто закласти у свідомість будь-яку історичну картинку. І саме це є основною метою адептів «нової школи в соросівському виконанні». І тут «педагогічна ідея» закінчується, починається «політична мерзота».

Лауреат Дяків заявляє: «Як ми можемо говорити про Велику Вітчизняну війну, якщо ми будуємо незалежну Україну, якій 30 років? Якби ми були в іншій державі, це було б доречно. Але ми, як незалежна Україна, не можемо називати цю війну Великою Вітчизняною».

Соросенята вважають, що у 7 000 000 українців, які воювали у Червоній армії Радянського Союзу проти Гітлера та його європейських союзників, не було Вітчизни? Що її не було у 3 500 000 українців, які загинули в цих боях? Що Вітчизни не було у 2 021 українця, кожен з яких став Героєм Радянського Союзу? На окупованих у 1941–1944 роках територіях нацисти винищили не менше 3 250 000 людей. І це якщо не рахувати вивезених на роботу до Європи, померлих від голоду і просто безвісти зниклих.

Якби не ці жертви, які не Перемога у Великій Вітчизняній війні, то України не було би.

Територія України входила до складу «Лебенсраума» (життєвого простору для арійців), і Еріх Кох, обергрупенфюрер СС та керівник «рейхскомісаріату Україна», був цілком переконаний, що «найнікчемніший німецький робітник у тисячу разів цінніший за місцеве населення».

Про все це палкі та добре мотивовані прихильники нової «соросівської» школи в Україні намагаються забути. І змусити забути про це і всіх українців. Нас позбавляють величезного пласта історії, пам'яті про велич прадідів саме тих гіперактивних підлітків, про яких так піклуються захисники їхніх інтересів.

Такі викладачі занурюють України у «сон розуму». Який, як давно відомо, «породжує чудовиськ».

Наша політична сила ніколи не погодиться з таким підходом, який викликає огиду і протест.

По-перше, це зрада пам'яті тих мільйонів людей, які не дозволили перетворити нашу Україну на «Лебенсраум».

По-друге, це спотворення історії, яке неприпустимо, хоча б для того, щоб не допустити повторення ТАКОЇ історії.

По-третє, це цинічне маніпулювання історичною національною свідомістю, яке чинна влада здійснює заради досягнення цілей її зовнішніх управлінців.

«Опозиційна платформа – За життя» вважає, що захист історичної пам'яті народу України стає першочерговим завданням для тих, хто пов'язує себе і своїх дітей із вільним майбутнім нашої країни і нашого народу. Для цього нашою партією було створено громадський рух «Український фронт захисту історичної пам'яті».

І з лінії цього фронту ми не відступимо! А міністр освіти, який дозволяє Соросу перетворювати школу на місце приниження подвигу Українського народу у Великій Вітчизняній війні, повинен піти у відставку.

 

Віктор Медведчук,

голова Політради партії

«Опозиційна платформа – За життя»

Опубліковано: 13 жовтня 2020
×
Приєднатися