Рус Укр
— Розгорнути навігацію —

Віктор Медведчук: Колоніальна політика щодо України ‒ ЄС забороняє розвивати українське машинобудування

3 липня 2020 року посол Євросоюзу в Україні М. Маасікас надіслав прем'єр-міністру Д. Шмигалю та голові Верховної Ради Д. Разумкову лист дуже дивного змісту.

У цьому листі посол ЄС звернувся до керівництва нашої країни фактично з вимогою скасувати останні дії Кабміну та Верховної Ради, спрямовані на стимулювання роботи українського машинобудування.

М. Маасікас, усупереч дипломатичним нормам, дозволив собі пряму й необгрунтовану критику проекту постанови Кабінету міністрів України «Деякі питання реалізації пілотного проекту зі здійснення закупівель техніки галузі машинобудування з підтвердженим ступенем локалізації виробництва», опублікованого 11 червня 2020 року. Посол ЄС заявив: «Проект постанови має намір запровадити в якості пілотного проекту вимогу 1530% питомої ваги критерію локалізації машинобудівної техніки в Україні».

Отже, Євросоюз в особі пана Маасікаса незадоволений тим, що 1530% комплектуючих для імпортованої продукції машинобудування вироблятимуться в Україні.

Посол ЄС, зокрема, заявив: «На наш погляд, це буде суттєвим порушенням вказаних основ рівного ставлення і недискримінації».  Коли пан Маасікас говорить про «основи», йдеться про Угоди СОТ та Угоду про асоціацію з ЄС. Варто зауважити, що заява посла, м'яко кажучи, зовсім не безперечна з правової точки зору.

Однак на цьому посол ЄС не зупинився й піддав критиці законопроект № 3739 «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості».

«Цей законопроект запроваджує вимоги локалізації виробництва для значного переліку промислових товарів і транспортних засобів строком на 10 років, що, за нашою оцінкою, також порушить ст. IV Угоди СОТ і ст. 151 (1) Угоди про асоціацію», ‒ йдеться в листі Маасікаса.

Тобто Євросоюзу не подобається, що в Україні з'явилися хоч якісь перспективні плани підтримки вітчизняного машинобудування.

Але підтримати українське машинобудування дійсно необхідно, до того ж терміново. Падіння обсягів випуску машинобудівної продукції в Україні лише за останній рік склало 22,4% (травень 2020-го проти травня 2019-го). Зниження експорту продукції машин та обладнання з України склало у квітні 2020 року 28,6% (проти квітня 2019-го). Причому українська машинобудівна продукція не становить конкуренції продукції країн Євросоюзу та навіть не експортується до цих країн.

Якщо вже говорити про рівноправність у відносинах з ЄС, то нагадаю нашим європейським партнерам про мізерні квоти на безмитний експорт 36 видів сільськогосподарської сировини, чимало з яких щорічно закінчуються вже протягом перших тижнів січня, а також про ультиматум Брюсселя щодо скасування Києвом мораторію на експорт лісу-кругляка.

Підкреслю також, що, зважаючи на прописані в Угоді про асоціацію з ЄС асиметричні та дискримінаційні умови, ідея створення та функціонування поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі з Європейським Союзом із самого початку була приречена на провал. Негативні тенденції економічного партнерства та рівності 2020 року ‒ головне тому підтвердження. За даними Держстату, за підсумками 4 місяців 2020 року експорт товарів України до країн ЄС скоротився на 10,7% ‒ до $6,7млрд, а його частка впала до 38,5%. Сальдо двостороннього товарообігу склало -$1,1 млрд.

Навіть більше, обіцяна євроінтеграторами 2014 року диверсифікація та заміщення євразійських ринків за допомогою європейських також повністю провалені. Наприклад, за підсумками 2019 року Україна експортувала товарів до країн Євросоюзу на $20,7 млрд (частка ‒ 41,5%), на ринки країн СНД ‒ на $6,7 млрд (13,4%). Якщо порівнювати з 2011 роком, коли був зафіксований пік торгівлі України з ЄС та СНД, річний обсяг експорту товарів до країн Євросоюзу виріс всього лише на $2,8 млрд (з $17,9 млрд), тимчасом як до країн СНД ‒ обвалився на немислимі $19,5 млрд (з $26,2 млрд). Це призвело до глибокої кризи у промисловості, невиконання бюджетних надходжень, рекордних запозичень, появи багатомільйонної армії безробітних і трудової міграції, тотального зубожіння.

То в чому ж проблема? Чому навіть слабкі спроби врятувати українську машинобудівну галузь викликають таку бурхливу і негативну реакцію посла ЄС?

Річ у тім, що Євросоюз провадить щодо України колоніальну політику, намагаючись остаточно перетворити нашу країну на сировинний придаток. Це не «партнери», а саме колонізатори. Партнер, навпаки, пішов би навстріч, допоміг у скрутну хвилину. Ці ж панове щосили намагаються зіштовхнути Україну в доіндустріальний період, у середньовіччя.

У листі містяться й прямі погрози: якщо спроби підтримати українське машинобудування продовжуватимуться, це «справить негативний вплив» на співпрацю з «міжнародними фінансовими організаціями, такими як Європейський інвестиційний банк».

Такий безпрецедентний тиск ЄС на Україну, який прискореними темпами призводить до деіндустріалізації країни, ще раз наочно показує, хто нам друг, а хто банальний і цинічний колонізатор.

Очевидно, що висловлена позиція наших європейських партнерів спрямована на деіндустріалізацію й економічну колонізацію України. До того ж за роки євроінтеграції Україна за рівнем життя та купівельної спроможності так і не наблизилась до країн ЄС. Навпаки, за ці шість років європейський вектор інтеграції справив найнегативніший вплив на економіку України та рівень життя загалом. У цих умовах Києву слід відмовитися від нав'язаної ззовні стратегії та використовувати досвід Вірменії з вибудовування багатовекторності у відносинах з Євросоюзом та СНД.

Розрахунки доводять, що в національних економічних інтересах та інтересах громадян України відновлювати розірвані коопераційні зв'язки з країнами Євразійського економічного союзу, паралельно змінивши умови вільної торгівлі з ЄС на Загальну систему преференцій (GSP), яка є системою односторонніх торгових преференцій і знижує або усуває тарифи щодо низки експортних товарів з країн, котрі розвиваються, на ринки Євросоюзу, що застосовується згідно з Регламентом N978/2012. Тільки в цих умовах Україна зможе одночасно розвивати торгово-економічне співробітництво і з ЄС, і з ЄАЕС, відродити точне машинобудування і високотехнологічне виробництво загалом, повернути робочі місця з конкурентною заробітною платою для мільйонів українських громадян, забезпечити розвиток суміжних галузей промисловості. Інакше наша держава й надалі на догоду Брюсселю вбиватиме промисловий потенціал і поглиблюватиме сировинні тренди України.

 

Віктор Медведчук,

голова Політради партії

«Опозиційна платформа За життя»

Опубліковано: 6 липня 2020
×
Приєднатися