Рус Укр
— Розгорнути навігацію —

Велика Перемога у нас одна!

9 Травня було, є і буде одним із головних свят нашої країни. Радість і горе злилися в ньому воєдино – у кожної сім’ї війна забрала когось із рідних чи близьких.

Усе менше серед нас тих, хто пам'ятає 1945-й – рік Перемоги, на яку так чекали. Але ми, нащадки героїв, пам'ятаємо й низько схиляємо голови перед ветеранами, віддаємо данину пам'яті тим, хто не повернувся з війни, говоримо слова подяки.

Дякуємо за ваш подвиг у боротьбі з фашизмом, за піднятий прапор партизанської боротьби, дякуємо за титанічну працю всім трудівникам тилу і тим, хто до кінця 1941 року зумів відновити військово-промисловий комплекс країни та забезпечити боєздатність армії. Дякуємо матерям і дружинам, які всі довгі роки війни своєю любов'ю зігрівали серця та душі солдатів, що билися за Батьківщину, свою Землю та за Життя.

Не менш важливий подвиг дружин, матерів і дочок наших воїнів. Адже це вони, залишені на окупованих територіях у центрі України, зокрема в Оржицькому котлі при обороні Києва, від початку війни і до січня 1941 року в бойових умовах, ризикуючи життям, йшли у колони військовополонених та годували їх, шукали, знаходили в концтаборах і рятували своїх рідних. Це вони впрягалися у плуги й борони, обробляючи землю й вирощуючи хліб, щоб прогодувати та зберегти дітей у страшний час гітлерівської окупації. Низький уклін вам, дорогі наші!

Люди, пам'ятайте, що проповідники націонал-фашизму, метастазами якого, на жаль, вражена сьогодні Україна, створили військову машину смерті. В її жорнах загинули – на полях битв і пропали безвісти – десятки мільйонів людей. Через концтабори, зведені в поневоленій Європі, пройшли 18 мільйонів військовополонених і цивільних осіб, більшість з яких загинули через нелюдські умови існування або були спалені живцем. А ще 8 мільйонів покалічених доль – розкиданих по всьому світу остарбайтерів, що були вивезені до Німеччини, зокрема й з окупованої України. У нашій країні були розстріляні мільйони українців, євреїв, росіян, циган та представників інших національностей. Чи це не геноцид Українського народу?! Про це завжди має нагадувати Бабин Яр міста Києва.

75 років відділяють нас від цієї знаменної дати, але День Перемоги – це, як і раніше, біль, скорбота, відчуття гордості за наших предків та сльози радості, це пам'ять серця, яку повинна дбайливо берегти кожна українська сім'я. Слова «ніхто не забутий, ніщо не забуте» мають стати своєрідним генетичним кодом свідомості нації.

Ми у вічному боргу перед цілим поколінням наших співвітчизників, які пережили два Голодомори, які перемогли у Великій Вітчизняній війні та поклали на вівтар свободи України своє здоров'я та життя.

Сьогодні, віддаючи данину пам'яті полеглим і живим героям, що перемогли нацизм у 1945-му, ми зобов'язані зробити все, аби відновити мир у своїй країні. Не можна задовольнятися «руїнами гітлерівського Рейхстагу», тому що нацизм знову знаходить благодатний ґрунт у Європі, зокрема й в Україні. І спроби стерти з пам'яті ту Перемогу у Великій Вітчизняній війні, здобуту нашим народом спільно з народами СРСР, – це реваншизм ідеології нацистів, це реальна загроза державності та територіальній цілісності нашої Батьківщини.

Ми пам'ятаємо... Дякуємо... Пишаємося!

Слава Українському народові – народу-переможцю!

 

 

 Народний депутат України,

 генерал-полковник юстиції

 Збройних сил України

 Василь Німченко

Опубліковано: 7 травня 2020
×
Приєднатися