Рус Укр Eng
— Розгорнути навігацію —

Спорожнілий Майдан у день державного свята, Дня гідності та свободи, – це об'єктивна оцінка «помаранчевого» потрясіння 2004 року і антиконституційного збройного захоплення влади 2014 року

Спорожнілий Майдан Незалежності (на Майдан прийшли лише кілька десятків людей) в день державного свята, започаткованого на честь «помаранчевої революції» 2004 року і антиконституційного збройного захоплення влади 2014-го, – ось та об'єктивна і сувора оцінка, яку Український народ дав цим подіям.

Чому сьогодні можна стверджувати, що цей день так і не став днем гідності та свободи, і цим поняттям відповідає лише визначення «так звані»?  До чого призвели майдани?

Після «помаранчевої революції» 2004 року – року, коли зростання економіки склало рекордних 12,4%, 2005-го, після приходу до влади Ющенка і внаслідок «помаранчевого» потрясіння, стався обвал з 12,4% до 2,6%.

Саме 2005 року почався розвал країни та її економіки, після перших потрясінь, від яких Україна так і не оговталась. Потім новий удар, нанесений подіями 2013–2014 років, коли країна згодом, при Порошенкові, стала бідною, а при Зеленському перетворилася на злиденну.

Порівняйте самі, що сталося за 7 років – з 2013 року. Згідно з офіційними даними, після тих подій:

  • держборг країни виріс на 302%;
  • надходження прямих іноземних інвестицій в Україну скоротилося на 54%;
  • тарифи на житлово-комунальні послуги для населення (газ, тепло, електроенергію, водопостачання) виросли в середньому на 821% (в 9,2 раза);
  • прожитковий мінімум скоротився на 49,4%;
  • мінімальна пенсія зменшилася на 49,3%;
  • заборгованість із заробітної плати зросла на 373%;
  • борг населення за ЖКП з 2014-го збільшився на 349%;
  • ціни на продукти харчування зросли на 241%;
  • на м'ясо і м'ясопродуктина 239%;
  • на хліб і хлібопродуктина 287%.

Так, може, виросли доходи українців? Так, за 7 років середньомісячна заробітна плата зросла аж на 3,3% в доларовому еквіваленті (2013 року була $408, стала $422).

Це і є гідність, за яку боролися? Про яку гідність можна говорити, якщо влада не забезпечила людям гідний рівень життя, а довела їх до злиднів?

А свобода, про яку так палко говорили зі сцен майданів, звелася до права жменьки націонал-радикалів влаштовувати злочинний вуличний терор. А чого вартий мітинг 21 листопада під «Феофанією», де так звані шанувальники «гідності та свободи» вимагали від Президента України звільнити від кримінальної відповідальності так званих революціонерів, щоб усі разом вони могли скористатися головним здобутком революції 2014 року: тероризувати суди, розправлятися з інакодумцями, займатися рейдерством за повного злочинного потурання влади. Цей мітинг – яскраве свідчення повної недоумкуватості, обмеженості і приреченості людей, які намагаються представити всьому українському народу, що те, що сталося 2004-го і 2014 року – це й було торжество гідності і свободи.

Ось вам ця гідність, ось вам свобода – на щастя, їх святкує обмежена кількість настільки ж обмежених людей, а всі інші, і в це хочеться вірити, нарешті, розчарувалися і зрозуміли: те, що сталося внаслідок революційних потрясінь, відкинуло країну на десятиліття назад, обвалило  економіку, зруйнувало систему державного управління, відкрило дорогу беззаконню.

Найбільш радикально ця катастрофа вдарила по суверенітету України. Зовнішнє управління, яке було введено щодо нашої країни 2014 року заокеанськими господарями, – це свідчення того, що ми повністю втрачаємо незалежність України. І це також наслідки Майдану, результат дій тих, хто вийшов на нього під гаслом «Україна – це Європа», але домігся лише того, що Україна перетворюється на колонію. А в колоній не може бути ні свободи, ні гідності.

Повернути їх лише закликами про так званий цивілізаційний вибір не можна, як і прикриваючись помилковим патріотизмом або святкуючи те, що зіштовхнуло нашу країну в прірву. Повернути Україні свободу і гідність можна лише поборовши трьох головних ворогів нашої країни, які якраз і породжені подіями 2004 і 2014 років: деградацію, деіндустріалізацію і деінтелектуалізацію. Якщо ми не зупинимо ці процеси сповзання, хаосу і руйнування, то Україна перестане існувати як держава.

«Сьогодні ми повинні не лише пам'ятати про ключові моменти нашої історії, але й винести і засвоїти важливі уроки. Для людей революція – це шлях до бажаних змін. Для політиків – шлях до бажаних крісел», – сказав у своєму відеозверненні в день державного свята 21 листопада Президент України Володимир Зеленський. Висновок правильний. Напрошується запитання – коли чекати адекватних дій? І чи чекати їх взагалі?

 

Віктор Медведчук,

голова Політради партії

«Опозиційна платформа – За життя»

Опубліковано: 22 листопада 2020
×
Приєднатися