Рус Укр
— Развернуть навигацию —

Интервью Виктора Медведчука телеканалу ZIK

Текст интервью на языке оригинала


ZIK: У зв’язку з тим, що зараз відбувається в країні з точки зору епідемії, я хотів би вас запитати, по-перше, як ви вважаєте, чи справляється влада зі своїми завданнями у цій ситуації, а по-друге, у контексті сьогоднішньої заяви посольства США і британського посольства, що НСЗУ повинна мати повну незалежність. Для глядачів нагадаю, що ця організація безпосередньо керує мільярдами коштів, які направляються на ті чи інші заклади охорони здоров’я. Як ви вважаєте, як би мала влада відповісти на це звернення?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, я хочу сказати, по-перше, відповісти на ваше перше запитання щодо того, наскільки влада справляється з тим, що відбувається зараз. Мова йде про боротьбу з коронавірусом, з тим явищем, з яким бореться сьогодні фактично весь світ. Незадовільно вона справляється.

А щодо тієї заяви, на яку ви зараз посилаєтесь, і про те, що вважають у США вчергове, то я хочу сказати, що це не що інше, як втручання у внутрішні справи України. Але США, їхні представники, звикли уже до тієї ситуації, коли Україна знаходиться у лоні зовнішнього управління, яке введене США ще у далекому вже 2014 році, і продовжують цю політику тиску, політику, спрямовану на знущання над національними інтересами, а фактично це свого роду тиск на суверенітет і незалежність країни, що і являє собою зовнішнє управління.

Тому подібні заяви (хто повинен бути самостійним, а хто – ні) – це справа вітчизняної сфери, це справа нашої влади, це справа нашого чинного законодавства. Тому що, з одного боку, МВФ вимагає для того, щоб отримати чергові транші зараз і вирішити питання щодо кредиту у $5 млрд, і після того, як буде виділена перша сума – $1,9 млрд, МВФ каже, що є додаткові умови, які треба розглянути у процесі реалізації усього траншу обсягом 5 млрд. І однією із вимог є зробити так, що наглядова рада НАК «Нафтогаз» повинна бути повністю незалежна від уряду.

Дивіться – там незалежна від уряду, тут незалежні від влади, повинна бути самостійною, тоді виникає питання: а навіщо взагалі влада, якщо є посольство США? Якщо за океаном є центр, який керує сьогодні нашою державою? У першу чергу керує владою, а влада піддається на подібні неправомірні, я би сказав, злочинні дії з боку втручання іншої держави, у цьому випадку – США. Тому мене це обурює як громадянина України, і я думаю, що влада повинна, якщо конкретно відповідати на ваше запитання, зробити ноту щодо втручання США, у цьому випадку – посольства, у внутрішні справи України.

ZIK: У це важко повірити, що така нота…

Віктор Медведчук: Але це повинно бути, згідно з дипломатичними нормами і  дипломатичним етикетом. Тому що це пряме, причому воно цинічне, втручання у діяльність сьогодні одного з виконавчих органів державної влади.

ZIK: Виходячи з ситуації карантину в Україні, були такі перестороги, що влада у зв’язку з карантином не захоче проводити місцеві вибори і буде якимось таким чином їх уникати, а була заява справді про те, що вони відбудуться за будь-яких обставин, але в якому форматі – як ви вважаєте? Дехто припускає, що у провладної більшості й у президента на місцях немає такої підтримки, як на загальнодержавному рівні. Що це означає та яким чином вони будуть діяти далі і чи будуть вони застосовувати адмінресурс, як це робили попередники?

Віктор Медведчук: По-перше, я вам можу сказати, що, безумовно, сьогоднішня влада, команда Зеленського і його представники на місцях, у цьому випадку це й керівники обласних і районних державних адміністрацій, безумовно, будуть використовувати адмінресурс. І про це я говорю не тому, що так завжди влада вчиняла, а я говорю тому, що зараз уже подані та зареєстровані у Верховній Раді зміни до виборчого законодавства, в тому числі й в частині діяльності окремих органів державної влади, зокрема щодо розширення повноважень Центральної виборчої комісії. А все це представляє сьогодні таку сферу, за якою просто видно неозброєним поглядом, що мова йде про створення підвалин для застосування адміністративного ресурсу. Ми розглянули ці зміни до Виборчого кодексу, які будуть розглядатися найближчого тижня або найближчими тижнями, тому що вибори вже не за горами, і сьогодні є фракція «Слуга народу», яка подала ці зміни. Вона використовує саме той механізм, який би їм допоміг у цьому виборчому процесі. Тому що це не тільки розширення повноважень Центральної виборчої комісії в плані й формування місцевих виборчих комісій, і окружних, і дільничних, але це й окремі права, які, ми вбачаємо, можуть бути розглянуті саме як необхідність і підстави для використання адмінресурсу. І була робоча група, яка була з представників всіх фракцій, щодо того, які зміни треба внести в Виборчий кодекс і в контексті виборів президента, і парламенту, і особливо місцевих. Тому що місцеві зараз на часі, через кілька місяців почнеться виборча кампанія. І от я вам можу сказати, що майже всі наші пропозиції, фракції «Опозиційної платформи – За життя», вони не були враховані.  Тому що наші пропозиції – пропозиції з боку опозиційної політичної сили, і ми хочемо, щоб цей процес був демократичний, щоб він був прозорий, щоб всі сторони мали рівні права.

І якщо ці права десь обмежуються, то це уже порушення норм демократії. Тому що, наприклад – я наведу такий приклад, який може бути узагальнюючим в цьому контексті. Виборчий процес регулюється – і порядок, і проведення виборів – виключно законом. І цей закон є, він має назву Виборчий кодекс. І коли зараз окремі повноваження, які були передбачені законом і які врегульовані законом, переносяться на погляд і на вирішення Центральної виборчої комісії, то йде обмеження за рахунок того, що не весь порядок і не весь процес виборчий буде врегульований законом. А він ще буде врегульовуватися додатково рішеннями Центральної виборчої комісії. І от подібне втручання, яке можливе з боку Центральної виборчої комісії, якщо ці норми будуть прийняті та буде підписано цей закон щодо змін до Виборчого кодексу, вони призведуть, на наш погляд, до звуження законодавчого врегулювання виборчого процесу, і це може створити умови для застосування адміністративного ресурсу. І, повертаючись до вашого запитання, я можу сказати: так, дійсно, на сьогодні партія «Слуга народу» – це юна партія, навіть не молода.

І те, що вони перемогли на парламентських виборах, – це заслуга не партії, а заслуга пана Зеленського, який переміг з великою перевагою на президентських виборах. І люди, які підтримали його, підтримали його партію, що є деякою мірою закономірним результатом і кінцевою точкою того процесу, який розпочався ще під час президентської кампанії. Створити партійну організацію, це не так просто. Я знаю, що таке партійне будівництво. Я хочу сказати, що для цього треба роки. Незважаючи на те, що команда Зеленського при владі й вона сформувала всю владу, починаючи від найвищої посади, закінчуючи парламентом і урядом, все одно створити місцеві партійні організації, які могли б на рівних змагатися під час виборчої кампанії щодо виборів місцевих органів влади й органів самоврядування, дуже складно. Але саме в цьому вони розуміють, що можуть використати адміністративний ресурс. Я вже говорив: це керівники областей і районів, які призначаються Києвом, призначаються за поданням уряду, президентом України, і розрахунок робиться на це. Саме тому у зв'язку з тим розрахунком і вносяться зміни до Виборчого кодексу.

ZIK: Неодноразово представники монопартійної більшості заявляли про те, що вони сподіваються, що місцеві вибори і на непідконтрольних територіях відбудуться разом із місцевими виборами по всій території України. Як ви думаєте, це просто слова і сподівання чи все ж таки реальність?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, це слова, які, по-перше, не відповідають дійсності, а по-друге, щодо цього питання на нормативному рівні вирішене, наприклад, у «формулі Штайнмайєра», яку підтримала Україна в особі пана Кучми, котрий представляє Зеленського у Мінську, ще 1 жовтня 2019 року. І згідно з «формулою Штайнмайєра», а також згідно з Мінськими угодами, які затверджені резолюцією Ради Безпеки ООН, передбачено, що вибори на неконтрольованих на сьогодні територіях України, тобто на Донбасі, відбуваються згідно зі спеціальним законом про вибори. І цей спеціальний закон про вибори повинна прийняти ВРУ. А до того, як вона його приймає, його треба безпосередньо узгодити із представниками Донецька і Луганська, знайти отой спільний знаменник і винести у ВРУ, прийняти і потім проводити вибори. Коли говорять, що це можливо було зробити під час виборчої кампанії до місцевих органів восени, то я на початку року, наприкінці минулого року говорив: так, дійсно, це можна зробити, але для цього треба працювати. Для цього треба напрацьовувати і узгоджувати норми цього спеціального виборчого закону. Більше того, треба вирішувати інші питання, які передбачені Мінськими угодами. Треба іти шляхом миру, шляхом мирного врегулювання. 

Але влада на чолі із Зеленським жодного кроку на шляху до миру, до мирного врегулювання за весь цей час, а це вже більше року, не зробила. Тому, коли ви ставите запитання сьогодні, наскільки це реально, я кажу: сьогодні це вже нереально, тому що у нас закінчується травень, а вибори, виборча кампанія почнеться наприкінці літа. Тому вже запізно говорити, що це може відбутися. І влада теж це розуміє і останні місяці мовчить щодо того, про що вона говорила і так піарівськи обговорювала і дискутувала цю тему, що ми проведемо вибори по всій країні, у тому числі й на неконтрольованому Донбасі.

ZIK: Справді, президент Зеленський підписав комюніке, в якому зазначено, що Мінські домовленості є ключовими у цьому сенсі…

Віктор Медведчук: Тим більше – я вибачаюсь, я додам, – комюніке паризьке 9 грудня 2019 року, яке підписав пан Зеленський, це вже не при Порошенку, а при Зеленському, там написано, що всі визнають Мінські угоди і вересня 2014 року, і лютого 2015 року, і будуть все робити для їх повної імплементації. Це теж записане у тому комюніке. Тому як не крути, а мир може настати у відповідності до реалізації – повної реалізації вказаних у паризькому комюніке Мінських угод.

ZIK: І в той же час Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій взялося за створення стратегії економічного відновлення Донбасу. Очільник міністерства і віце-прем'єр вже неодноразово заявляв про те, що не буде змін до Конституції, які передбачені в Мінських угодах, що ніякого особливого статусу не буде, і в той же час якась стратегія економічного відновлення Донбасу. Чи не поспішають вони? Наскільки тут логічно чи це просто чергова програма від уряду, яких ми вже багато чули? Ми не бачимо її реалізації.

Віктор Медведчук: По-перше, це абсурдні такі речі. Ви самі зараз задаєте запитання і перераховуєте: от є Мінські угоди, є паризьке комюніке, а є дії влади або проголошення про те, що ці дії будуть. Ну, цих дій не буде. Це продовження політики повідомити людям, що ми працюємо, більше того, ми йдемо цим шляхом до миру. Але потім, коли мине час, то будуть якісь нові обставини. І ці обставини теж будуть обговорюватися.  

Ну як можна сьогодні говорити або стверджувати, що особливого статусу в Конституції не буде? Ви не визнаєте Мінські угоди? Скажіть, будь ласка, а що тоді робив пан Зеленський як президент України на зустріч «нормандського формату», якої він так домагався? Після приходу до влади він із травня 19-го року весь час наголошував на зустрічах і з керівниками Німеччини і Франції, і в розмовах телефонних з президентом Російської Федерації, що необхідно, вкрай необхідно проводити зустріч у «нормандському форматі». Її провели. Хоча, якщо ви згадаєте дискусії на цю тему, керівників держав «нормандського формату», то наголошувалось, що, вибачте, але остання очна зустріч була в жовтні 2016 року. І те, що там було вирішено, нічого не зробили.

А там саме була запропонована тоді «формула Штайнмайєра», яку напередодні оцієї зустрічі, вже паризької, президент Зеленський дав вказівку представнику – пану Кучмі, і він підписав цю формулу 1 жовтня 2019 року. Але ж не було імплементації. Більше того, і після грудневого комюніке і зустрічі в Парижі ніхто ж нічого не зробив для імплементації цієї формули. Тому що наша фракція запропонувала зміни до закону про особливості місцевого самоврядування на території Донецька та Луганська. Саме те, що називається і має назву особливого статусу.

І ми говорили: давайте поки що в закон внесемо «формулу Штайнмайєра», з чим ви погодилися як з умовою проведення формату чотирьох країн, керівників чотирьох країн. Але на це влада не пішла у грудні, коли розглядали, вони тільки змінили дату 31 грудня 2019-го на 31 грудня 2020-го. Продовжили на рік цей закон.

Коли сьогодні віце-прем'єр і влада безпосередньо, і інші представники, навіть немає потреби перераховувати, заявляють про те, що особливого статусу не буде, то з цієї сторони відповідайте: ну тоді і не буде реалізації Мінських угод. Яка альтернатива Мінським угодам?

У пана Зеленського, як він заявив на пресконференції, є план B і C, але він не хоче йти оцим шляхом, оцих нових планів. А я вам хочу сказати, я не знаю змісту ні плану B, ні плану C, більше того, я впевнений, що змісту цих планів і не треба знати. Тому що інший варіант, альтернативний варіант Мінським угодам – це буде втрата для України Донбасу. Втрата для України Донбасу! Я це говорю з позиції того, що я знаю ситуацію, я знаю, що представники і Донецька, і Луганська, і Російської Федерації будуть твердо стояти на позиції повної імплементації Мінських угод. Виконання Мінських угод – це було підписано комюніке, така позиція залишається сьогодні.

ZIK: От Зеленський казав на прес-конференції, що ще кілька місяців – і там подивимось, чи план В, чи план С. А врешті через кілька місяців ми можемо побачити офіційну заяву, що ми виходимо з Мінського процесу, власне, від президента Зеленського – як вважаєте? Чи це буде постійно демонстрація – ми виконуємо…

Віктор Медведчук: Перетягування такої ковдри, натягування на себе. Ви бачите, але ж він там, в іншому місці, в іншому місці, на тій самій прес-конференції пан Зеленський заявив: але ми будемо дотримуватися Мінських угод. А чому? І далі йде така «дуже розумна річ»: тому що до цих угод прив’язані санкції стосовно… Все. А я згадую, що під час виборчої кампанії президентської і пан Зеленський, і його представники, які його представляли як члени команди, вони неодноразово акцентували увагу на цьому. Вони говорили: Мінські угоди, так, вони недосконалі, ми будемо їх змінювати, але треба їх дотримуватися, бо до них прив’язані санкції. Якщо для України важливі тільки санкції щодо Росії, то, по-перше, це безглузда річ, безпідставна і беззмістовна, як на мене. Знову ж таки, я виходжу з того, що я знаю ситуацію, і питаннями мирного врегулювання я займаюся декілька років, а якщо бути точним, то з 2014 року. І тому я володію ситуацією, яка була тоді, яка складалася протягом цих всіх років і яка є зараз. І тому подібні заяви – вони не просто розхолоджують, вони означають, що у влади немає іншого варіанту, ні В, ні С, тому що є один варіант, і цей варіант має назву «втрата Донбасу».

А втрата Донбасу – за це треба буде нести відповідальність. За це треба буде нести відповідальність, і відповідальність повинна нести влада, яка піде на цей крок.

Тому що завжди звинувачують у чому? Були Мінські угоди, можна було досягнути миру, мирного врегулювання, припинити бойові дії. Більше того, ці мирні угоди ні в якій мірі не протирічать чинному законодавству в Україні. Погодилися на зміни до Конституції щодо статусу особливого, до амністії, до спеціального закону про вибори, до закону, який міг би врегулювати цю ситуацію. Чому ж ви цього не робили? Чому ж ви цього не робили? Влада це зробила, підписала у 2014-му, 2015-му, зараз у 2019 році, і тому будуть претензії до тієї влади, яка це не зробила. Сьогодні це влада Зеленського. І Зеленський повинен розуміти: альтернатива – втрата Донбасу і відповідальність і його, і його команди.

ZIK: Я у «слуг народу» завжди запитую, чому немає законодавчих ініціатив у політичній частині Мінського процесу. Завжди йде відповідь: поки не перестануть стріляти, ми нічого не будемо робити. Як вам така логіка?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, абсолютно вірна логіка, що треба перестати стріляти. Треба перестати стріляти, я згоден. Стріляють з обох сторін. Ви коли запитуєте «слуг народу», ви скажіть: а хто повинен перестати стріляти? Повинні перестати стріляти в Донецьку і Луганську? Так, абсолютно слушна позиція. Треба перестати стріляти. Але Збройним силам України теж треба перестати стріляти. Тому що, якщо ми беремо інформацію, яка є доступною у відкритих джерелах сайтів, і відповідну інформацію з ОБСЄ, особливо мова йде про Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ, то ми бачимо, що порушення є з двох сторін постійно, увесь цей час. Одна сторона порушує в більшій частині, у той чи інший відрізок часу, інша сторона – в меншій частині. Я вам наведу приклад щодо стріляти, і знову ж таки, можна посилатися на вислови з цього питання пана Зеленського на прес-конференції 20 травня. Він сказав, що ми не стріляємо – ми відповідаємо бойовикам. Але це не відповідає дійсності. На жаль, це не відповідає дійсності.

Тому що, якщо взяти цей тиждень, на якому він це говорив, тиждень з 15 до 21 травня, то ми бачимо картину, що за цей час, а є режим відеоспостереження камерами СММ ОБСЄ, яке здійснюється на окремих дільницях цієї лінії зіткнення, так от на цій лінії можна відстежити, хто починає стріляти, тобто з якої сторони ініціатива, і час, тобто хто перший вистрілив і хто відповів. Так якщо аналізувати на кшталт цього контексту з інформації ОБСЄ, то ми побачимо, що з 15 до 21 травня 31 раз ініціатором відкриття вогню була українська сторона і 17 разів представники незаконних збройних формувань Донецька і Луганська. То як ставитися до слів Зеленського? Як ставитися до відповіді, яку вам дають представники «слуг народу»? От ви їх і запитайте, візьміть інформацію на час, коли йде інтерв'ю, ОБСЄ і скажіть: от дивіться, є такі порушення. Наприклад, я знаю, що в лютому – березні більшість ініціатив виходила з цієї сторони – Донецька і Луганська. І все це іде почергово. І тому коли ми говоримо, що треба перестати стріляти, то треба перестати стріляти з обох сторін. Між іншим, повертаючись до комюніке, про яке ми з вами говорили, там записано: припинити обстріли і встановити режим сталої тиші до кінця року. Тобто до кінця грудня 2019 року. Це зробили? Не зробили. Хто винний? Винні дві сторони.

І тому коли ми говоримо, що треба перестати стріляти, і ми вірно про це говоримо, то треба дійсно перестати стріляти. Але зробити так, щоб не стріляли з того боку і з цього боку. Тоді це може призвести до прискорення питань мирного врегулювання.

ZIK: Ще про відповідальність влади вас хотів запитати в економічному контексті. Прем’єр Шмигаль обіцяв додаткові робочі місця, 150 тис., на запитання вашої…

Віктор Медведчук: Почекайте, 500 тис. Він починав з 500, це потім уже було 150…

ZIK: 500 тис. у нас зараз безробітних, ось така зараз цифра, вона вже перетнула півмільйона, це офіційні безробітні, ми не знаємо, наскільки це…

Віктор Медведчук: Але ж це тільки офіційна статистика, вона реаліям не відповідає.

ZIK: Я про це і кажу – наскільки складніша ситуація. Як ви думаєте, скільки ще протримається уряд Шмигаля? Чи повторить він таку швидку долю свого попередника?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, як на мене або з точки зору нашої партії «Опозиційна платформа – За життя» і нашої фракції, ми вважаємо, що уряд вкрай непрофесійний і не відповідає тим завданням, які поставлені сьогодні перед урядом і в ситуації економічної кризи взагалі, і зокрема в умовах карантину і боротьби з коронавірусом. Тобто все, що робить уряд, не відповідає тим реаліям, які могли б вивести країну з економічної кризи – перше, справитися з тим негативом, який несе і який ми вже відчуваємо від карантину і від коронавірусу як захворювання, з яким бореться фактично весь світ, ми вже про це говорили.

І річ у тому, що питання полягає, наскільки терпіння вистачить для пану Зеленського, фракції «Слуга народу», і скільки вони будуть спостерігати за тим, що, окрім обіцянок, ніяких рухів немає. Тому що ми зараз чуємо від пана Зеленського, що ми зараз підемо по створенню інвестиційного клімату і 7 млрд ми залучимо за 18 місяців. Це говорив у тому числі й прем’єр Шмигаль. $7 млрд. Ну, яким чином? Вибачте, але у 2019 році залучили прямих інвестицій обсягом $2,5 млрд. Це колись, у далекому 2013-му, було 5–5,5, а в минулому – тільки 2,5 млрд. Яким чином цього року або за 18 місяців залучити такий обсяг інвестицій? Треба щось створювати. Кажуть: ні-ні, ми зробимо. Ні, для того, щоб інвестиції прийшли протягом року або півтора, треба було умови створювати минулого року, закладати фундамент законодавчий для того, щоб він і вимірював, і визначав оцей інвестиційний клімат. Але нічого з цього зроблено не було, тому що це обіцянки.

Ви зараз кажете про робочі місця, точніше прем’єр каже, ви посилаєтесь на нього у своєму запитанні. 500 тис. – це багато чи мало? Це дуже багато, це дуже багато. Але, якщо говорити про реалії, то у нього не було жодної підстави стверджувати про таку кількість, яка вираховується у сотнях тисяч робочих місць.

Тому що ви кажете про безробітних. Ну, це взагалі цифра така, знаєте, вона пуста. 150 тис., збільшена кількість безробітних… Це ж офіційна статистика.

Скажіть, а що робити з мільйонами, які повернулися і втратили робочі місця у зв’язку з тим, що коронавірус відвідав, на жаль, не тільки Україну, а й інші країни, де працювали ці люди. І сьогодні там іде скорочення робочої сили, робочих місць також. Невже там будуть віддавати перевагу нашим громадянам для працевлаштування їх у цих країнах? Ні. Вони втратили ці робочі місця, країна втратила перекази, які у минулому році складали 12 млрд. Уже цього року таких переказів у вигляді заробітної плати, які йдуть у країну, витрачаються тут і впливають на розвиток економіки і підвищення обсягу ВВП, уже ж не буде цього. Тому, дійсно, треба створювати робочі місця, але уряду Шмигаля, безумовно, потрібно цим займатися. Але ще більше йому потрібно було займатися тим, щоб в умовах карантину зберегти робочі місця, створити умови для підприємницької сфери, створити умови в першу чергу для малого та середнього бізнесу. Він сьогодні фактично знищений саме умовами карантину і неприйняттям відповідних рішень з боку виконавчої влади. От що найстрашніше.

Тому, коли ви ставите запитання, а скільки вони ще будуть знаходитися у своїх кабінетах, то це запитання риторичне, тому що їх треба було відправити ще раніше. Вони професійно не підготовлені. І це є очевидним для людей, які розуміються на тому, що таке державне управління, що є наслідками цього державного управління у питаннях людини. Якщо погіршується життя людини і не робиться нічого для того, щоб зупинити це падіння, а тим більше творити умови для його росту, то це означає, що влада не на своєму місці. У цьому разі – влада в особі прем’єра і його уряду не на своєму місці, і вони повинні бути відправлені у відставку. Але коли це зробить монобільшість і коли це зробить президент, ми не знаємо. Але кожен день їх перебування, непрофесійних людей, при владі – це тільки створення умов, які погіршують ситуацію в Україні.

ZIK: Але це буде залежати від того, що, як ви кажете, народ буде невдоволений і не зможе терпіти, чи це буде тому, що невдоволений буде Зеленський, і він скористається цією ж технологією, як було з урядом Гончарука, для того, щоб зняти напругу і втримати рейтинг?

Віктор Медведчук: Скажіть, а ми знаємо, на що орієнтується пан Зеленський? Я не знаю. От я людина, яка дещо розуміє і в питаннях державного управління, і в питаннях економіки, і в питанях права, але я не знаю, на що він орієнтується. Він же за тиждень до того, як зняти Гончарука, казав, що це найкращий уряд. Ви посміхаєтеся, але це ж правда. Давайте об'єктивно, з повагою до президента Зеленського, з повагою до влади, от треба виходити завжди з того, що ми це поважаємо, тому що це інститут нашої влади, нашої держави, це інститут нашої української влади. От є, він вчора був поганий, а сьогодні він став дуже поганий. А вчора був ще хороший. Але він був і тоді поганий, і зараз поганий. І зараз, коли ви кажете, що нічого не треба, що у Гончарука навіть була прийнята програма, яка давала йому недоторканність протягом року. І коли «слуги народу» кажуть, що треба зняти все, ми там запропонували механізм, тому що ми люди досвідчені, кажемо, давайте скасуємо програму, давайте зробимо так, що недоторканність уряду не буде діяти, і тоді ухвалимо рішення про відправлення його у відставку. Та ні, ми його переконаємо. Його переконали, і він пішов, все нормально, без, скажімо так, винесення сміття з хати, як то кажуть.

А в цій ситуації сьогодні немає ніякої програми, немає ніякої недоторканності. Якщо Зеленський вірить у цей уряд, то він повинен розуміти, що відповідальний за цей уряд – це не Шмигаль, це не міністр, а він особисто. Тому що так, ми живемо в державі, де є парламентсько-президентська форма правління. Я автор Конституції, за якою живе сьогодні Україна. І повинно бути по-іншому. Саме парламентська коаліція, парламентська більшість повинна визначати уряд, прем'єра і подавати президенту.

Але ж у нас, зважаючи на те, що монобільшість і є коаліція в парламенті, то в цьому випадку вони робили це за вказівкою президента, вони не приховують це. Президент сказав: треба, я несу відповідальність – депутати взяли під козирок і зробили це. Правильно вони зробили? Ну, мабуть, правильно. Тому що вони довіряють тій людині, яка є сьогодні президентом України. Але відповідальність не на них. Це законодавча відповідальність. Про це ніхто не знає, або ті, хто знає, вони не будуть дорікати. Дорікати будуть президенту. Тому президент повинен сам зрозуміти, вже маючи річний досвід перебування на найвищій посаді в державі, наскільки це буде працювати проти нього. І тому що швидше він це зрозуміє й усвідомить, то краще для нього. Хай вирішує.

ZIK: Ще хотів запитати про економічний стан українських громадян. Після публікації плівок Порошенка – Байдена стало відомо, яким чином велась тарифна політика в Україні за попереднього президента. Але зараз ми спостерігаємо, є певна інформація, що, можливо, і при нинішньому будуть, можливе підняття тарифів, у тому числі й зараз є ініціатива скасувати пільгову норму тарифу на електроенергію. Скажіть, якщо попередню владу зрозуміло хто змушував збільшувати тарифи, то зараз хто змушує нинішню владу це робити?

Віктор Медведчук: Так ті ж самі. Ті ж самі – країна знаходиться під зовнішнім управлінням США, зовнішніх міжнародних, у тому числі й фінансових організацій. Хто відстоює сьогодні можливості альтернативної енергетики? Не дешевої атомної, гідро-, а дорогої електроенергії з альтернативних джерел? Саме ті, хто гарантував вкладення інвестицій в Україну, щоб виробляти таку електроенергію, – вітрову, сонячну та іншу. І сьогодні, захищаючи це, вони обмежують можливості виробництва атомної енергетики. А що таке атомна? Це 50–55% всієї електроенергії, яка виробляється в Україні. Вона на другому місці за своєю вартістю. То цю електроенергію треба обмежити у питанні виробництва, а запропонувати більш дорогу, тому що це відповідає фінансовим гарантіям, фінансовим інтересам тих, хто знаходиться за кордоном, і тих олігархів, які безпосередньо цим займаються.

Тому підвищення тарифів на електроенергію – воно ж спеціально і робиться для того, щоб це було можливим. Я вам скажу, що якщо порівнювати із 2014 роком, то електроенергія зросла у вартості на 220%. Зараз буде зростання, точно так, як буде зростання тарифів на житлово-комунальні послуги в цілому, мається на увазі і газ, і тепло, яке не змінювалося у вартості. От воно підвищилося у порівнянні з тим же 2014 роком на 1200%, і так і залишається сьогодні. Тому все це робиться саме в угоду тому, що вимагають з-за кордону щодо нас.

А що таке вимога, про яку я вже говорив, НАК «Нафтогаз» і наглядової ради? Це те, щоб врегульовувати ці ціни, тому що НАК «Нафтогаз», якщо він буде незалежний від уряду, то він залежний від наглядової ради. А наглядова рада залежна від тих її членів, які є всі іноземцями. Тобто все буде диктуватися з-за кордону щодо діяльності НАК «Нафтогазу». А хто диктував і створював ці ціни на газ, коли вони зростали колись на 1070%, а сьогодні вони зросли в середньому на 600%? Знову ж таки, порівнюючи з 2014 роком. Тобто заклали і зараз похваляються чим? У нас є прибуток – так, дійсно, прибуток це дуже добре, особливо для державної організації. Але у вас є і тарифи, бо цей прибуток, який ви заробили і який ви у левовій частині витратили на премії особисто керівництву НАК «Нафтогаз», ви отримали від громадян, які й так ледве-ледве зводять кінці з кінцями. Але ви збільшували ці тарифи, тому що ціни, все це робила не спеціальна комісія, яка займається тарифами, а саме під диктовку НАК «Нафтогаз».

І тому зараз, якщо його виведуть, якщо уряд піде на те, щоб додати або повернути оці права наглядової ради НАК «Нафтогаз», то з тарифами теж не буде «проблем» для влади і для фінансових сьогодні розпорядників, які сьогодні знаходяться за кордоном. Але будуть проблеми для наших людей, для громадян, тому що ці тарифи будуть зростати.

ZIK: А як їх (тарифи) знизити? До речі, Зеленський на прес-конференції сказав, що подивіться, тарифи ж знижено, на заправках ціни зменшилися – ну аргумент?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, дуже серйозний аргумент, але для тих, хто, вибачте, не розуміється на цьому. Тому що коли говорять про зміни цін на пальне на заправках, на дизель, на бензин, то мова йде про те, що відбулося обвальне падіння вартості нафти на світових ринках. А ми ж, ви знаєте, видобуваємо всього півтора мільйона нафти, а всю іншу ми закуповуємо, уже готові нафтопродукти, і тому це якраз відповідає ринковим цінам. Більше того, якщо порівнювати ринкові ціни – наскільки зменшилась вартість нафти і наскільки зменшилася вартість нафтопродуктів на заправках, то це небо і земля.

А щодо тарифів, то дійсно, вони зменшуються. Ви знаєте, у квітні вартість газу для населення була 4060 грн за тисячу кубів. А колись, у 2018–2019 році, ця вартість була 8600 грн за тисячу кубів. Але вартість середня, митна на імпортний газ, який ми закуповуємо, минулого року ми його закупили на 14 млрд, тоді була $339, а сьогодні – $122. Майже удвічі впала ціна на газ, який ми закуповуємо за кордоном. Скажіть, а чому ж тоді вартість для населення зменшилася всього удвічі, а не утрічі? От якби він пояснив це, але я думаю, що він, мабуть, цього і не знає, на жаль, наш президент.

Тому й ви знаєте, ці аргументи, вони зустріли відповідну реакцію тільки тому, що, мабуть, не було кому сказати, що це різні речі, але ці речі і швидкість падіння цін, тобто повинні бути набагато швидшими і набагато більше, ніж те, що відбувається, на жаль, у нас в державі.

І я ще хочу додати, що коли вартість газу для населення була велика, ми говорили, як тоді зробити, щоб вартість газу для населення була 3800–4 000 грн, тимчасом як він тоді по розцінках коштував для населення, згідно з рішеннями уряду, 8600. А сьогодні ми говоримо про те, що і ця ціна повинна бути знижена, яка є – 4000 грн, якщо діяти в інтересах людей. А якщо діяти в інтересах НАК «Нафтогазу», а «Нафтогаз» буде діяти в інтересах тих, хто знаходяться за кордоном, і працювати далі по цій сфері зовнішнього управління, то, на жаль, нічого хорошого, нічого доброго, нічого позитивного для наших людей, для громадян України не буде.

ZIK: Вікторе Володимировичу, ви вже згадували про нові вимоги МВФ. Влада заявляє…

Віктор Медведчук: Забаганки. Забаганки це називається.

ZIK: До кінця травня очікується транш у 1,9 млрд, а потім – решта, вже згідно з новою програмою stand-by, якщо буде виконано низку вимог, зокрема і щодо зміни процедури ВРП, ви вже наводили певні інші вимоги. Плюс зміни у митній і податковій системі, нові підходи плюс решта моментів, які пов’язані з банківською діяльністю. Ми знову повертаємось до цих…

Віктор Медведчук: Земель додайте, там же були оці забаганки від Світового банку і МВФ, коли говорили: ні-ні, той закон, що прийнятий і підписаний, – це добре, але треба продовжувати цю роботу по нормативному врегулюванню розкрадання, вибачте, розпродажу землі. А по суті, це розкрадання землі.

ZIK: Навіть ці вимоги вже ті, хто підтримував попередні зміни, обурюються, зокрема представники влади деякі, тому що там насправді є різні крила. А як ви думаєте: що буде далі? Взагалі, ми ці кошти отримаємо? І чи піде влада знову тим же шляхом і буде постійно змінювати і йти на ці забаганки? Тому що вони, судячи з усього, припиняти не збираються.

Віктор Медведчук: Висновок такий: процес пішов. Пам’ятаєте, був колись такий керівник у Радянському Союзі. Процес пішов, і в цьому плані теж. Я маю на увазі обурення влади деякими забаганками, які сьогодні диктуються цій владі з боку міжнародних фінансових інституцій. Так от, я вам хочу сказати, що якщо виходити і аналізувати історію співробітництва МВФ і України, то жодна програма, яка була затверджена, а їх було декілька, вона не була виконана до кінця. Тобто мова зараз йде, якщо буде затверджена програма на транш stand-by $5 млрд і ми отримаємо перший транш $1,9 млрд, то чи отримаємо інший – ми не знаємо. Як правило і як факт, цього далі не відбувається. Більше того, ви знаєте, якщо є такі забаганки, про які ми з вами говорили, і я не буду їх перераховувати знову, то навряд чи влада піде на такий утиск сьогодні інтересів України і реально піде на те, щоб зайвий раз продемонструвати, що вона настільки і повністю залежна від оцих міжнародних фінансових інституцій.

Тому що закон про землю треба змінювати, але ви знаєте, як він приймався. І Світовий банк сказав: ні, треба допустити нерезидентів, тобто іноземних фізичних та юридичних осіб до ринку розпродажу землі. А ми його називаємо розкраданням землі. Більше того, такі спроби робились навіть минулого тижня у ВРУ, коли вносили законопроєкт щодо приватизації земель державної власності, а це 10,4 млн га, для того, щоб ця земля встигла брати участь у ринку землі, який буде введений з липня наступного, 2021 року. Це ж… Хіба це вимога, або бажання, або ідея, яка має внутрішньополітичне чи внутрішньоекономічне, народилося в Україні? Та ні. Це все – той самий фонд Сороса, це МВФ, це оті грантожери, які сьогодні представлені на 80%, представляють уряд і які представляють більшість народних депутатів від «Слуги народу». Саме вони сьогодні диктують ці умови. Саме вони роблять ці пропозиції для того, щоб це було реалізовано. І Вища рада правосуддя, НАК «Нафтогаз», а ніхто ж не говорив, що цей перелік забаганок, він вичерпаний. Вони будуть нарощувати, тому що зверніть увагу: в умовах, складних в усьому світі, економіка України знаходилася у кризі, вона у кризі за результатами 2019 року, ще задовго до оголошення карантину. Ще задовго до тих заходів, які влада робила у зв’язку з боротьбою з коронавірусом, що треба було робити і, може, навіть у більших обсягах, ніж вона робила. Але вже до цього була економічна криза.

І ви бачите, оце цинічне ставлення МВФ до України, до її інтересів і, головне, до економічної кризової ситуації. Замість того щоб піти назустріч, реструктуризувати борги, зменшити навантаження на дохідну частину бюджету, яка і так не може існувати без запозичень внутрішніх і зовнішніх, вони вимагають все, що вони хотіли.

Зверніть увагу, чим займалася ВРУ в умовах карантину, коли збиралися в одному приміщенні 350–380 народних депутатів на так звані пленарні засідання позачергові. Ми приймали закон про землю, ми приймали закон про банківську діяльність. Усе це супроводжувалося присутністю і участю безпосередньо президента України Зеленського. Він уже не довіряє до кінця навіть своїй фракції і приїхав, щоб поаплодувати, як зараз на екрані, позитивному голосуванню щодо закону про землю і закону про банківську діяльність. Це головне завдання, і він же напряму говорив і неодноразово про це згадував, що нам не дадуть кредит МВФ. Тобто давайте продамо землю, що є порушенням Конституції, давайте приймемо закон про банківську діяльність, там порушені декілька статей Конституції, але зробимо так, щоб отримати кредит МВФ. Чому було не поставити питання, як це вимагає Конституція у тій частині, коли вона говорить про те, що Україна – це суверенна, це незалежна держава? Чому не стати у позицію того, що у всьому світі, у тому числі й МВФ, стверджує про реалізацію програми допомоги країнам у цих тяжких умовах, в яких опинилися країни в економічному контексті у зв’язку з боротьбою з коронавірусом? Чому тоді Україні не поставити питання: а ми не можемо сьогодні обслуговувати наш державний борг, а ми не можемо віддавати кредити.

І замість цього що робить уряд? Буквально 20 травня приймає постанову, що першочерговим завданням для розпорядження коштами, які потрапляють на рахунки державної казни, є не тільки сплачення, своєчасне обслуговування оцих боргів зовнішніх, а ще й повернення цих боргів. Чому? Невже ви думаєте, що Шмигаль не знає, куди витратити кошти, якщо вони є, для боротьби з коронавірусом, для фінансування медичної сфери, для виплати заробітної плати медичним працівникам, які знаходяться на передовій цієї боротьби з коронавірусом? Ні,  треба зробити це.

А щодо інвестицій, про що ми говорили, то в тій постанові теж є – зупинити будь-які науково-технічні дослідження, які проводяться за бюджетні кошти. Немає майбутнього – про які інвестиції, про який розвиток країни може йти мова, якщо сьогодні уряд не може звести кінці з кінцями? То, може, треба поставити питання, що не потрібно повертати у 2020 році 490 млрд грн боргів, а сказати: давайте реструктуризуємо? Хіба не так було у 2015 році? Це ж і був дефолт за фактом, технічний дефолт, коли реструктуризували борги. Але не так, як це робила Яресько, громадянка США, яка зробила це із серйозною шкодою, яку ми ще не відчули, для інтересів і національної безпеки України. А зробити так, щоб із розумінням ставилися і міжнародні інстанції, і МВФ, розуміючи наші позиції.

Але ж ніхто так не поставив питання. Тоді виходить, що влада, яка сьогодні у нас в країні існує, вона не до кінця усвідомлює, що таке суверенність і що таке незалежність. А вона відпрацьовує тільки в руслі оцих забаганок міжнародних організацій. Все.

ZIK: Про суверенність і незалежність вас запитаю в контексті плівок Порошенка – Байдена… Точніше, люди з голосами, схожими на Порошенка і Байдена, обговорювали стосунки, зокрема і в рамках співпраці з Міжнародним валютним фондом. Ми зараз спостерігаємо від Демократичної партії, які кажуть про те, що не треба розслідувати цю історію… Бо вона проти їхнього кандидата головного…

Ми бачили заяву послів, які кажуть, що будь-яке розслідування це буде втручанням у США і це зіпсує відносини. Щоправда, ми не бачили позицію державного секретаря…

Віктор Медведчук: Тобто ми чекаємо, чи як?

ZIK: От я вас хочу спитати: ми чекаємо?

Віктор Медведчук: А чому ми повинні чекати, вибачте. Ми ж не притягаємо до відповідальності Байдена. Це хай роблять США. Нам треба притягнути того, хто був з іншої сторони оцієї слухавки телефонної.

ZIK: От я вас хочу запитати. У нас є досудові розслідування, які стосуються двох статей, достатньо тяжких – державна зрада, зловживання владою. Вони будуть доведені до кінця? Чи це все стихне, бо завершаться вибори в Штатах Америки, а у нас там ще буде діяти ТСК, яка, до речі, ще не сформована у парламенті?

Віктор Медведчук: Дивіться, чи буде це втручання у вибори в США, чи ні, не має значення, якщо в країні є правоохоронна система і якщо Україна є правовою державою. Якщо людина, яка обіймала найвищу посаду, дозволяла собі говорити про те, що Генерального прокурора можна звільнити під те, щоб дали кредит, а якщо бути точним, щоб дали гарантії за кредитом в $1 млрд. І він каже, що він це зробить. Якщо він говорить про те, що МВФ вимагав підвищити тарифи на 75%, а я підвищив на 100, то що це, як не зловживання владою? Якщо він обговорював долю уряду, якщо він обговорював долю Приватбанку, як би ми не ставилися до власників, до вкладників цього банку, але це внутрішні питання. І все це свідчить про те, що є зовнішнє управління з боку США. Все це свідчить, що є ознаки злочинів у діяльності пана Порошенка і треба притягати до відповідальності.

Я вам скажу, що тут є дуже серйозний такий критерій. Річ у тому, що ще в жовтні 2019 року був поданий проект постанови депутатом Дубінським зі «Слуги народу» і депутатом Деркачем щодо створення слідчої комісії стосовно зловживань корупційного змісту вищими посадовими особами України і вищими посадовими особами інших держав. Там не було сказано про США, але мова йшла саме про це. Можна довіряти чи не довіряти плівкам, але це безглузда справа – сам Байден, в тому числі у своїх мемуарах і спогадах, неодноразово публічно заявляв про те, що він поставив умову: хочете гарантії на залучення $1 млрд – зніміть генерального прокурора. І це зробили. І він цим похвалявся, і неодноразово. То до чого тут плівки? Треба аналізувати і давати оцінку діям президента Порошенка, тоді президента Порошенка.

Так от, продовжуючи про слідчу комісію. Ця постанова, вона досі лежить, їй ходу не дали, її не ставили на голосування.

Але що головне – минулого тижня, в середу, до нашої фракції підійшли представники «Слуги народу», які ініціюють створення слідчої комісії щодо розслідування саме інформації, що прозвучала на цих плівках, які були публічно представлені на прес-конференції через ЗМІ. І підходили так само до мене. Я сказав, що так, ми виділимо депутатів нашої фракції, і ми узгодили це рішення, є наші представники, два депутати, які будуть входити до складу слідчої комісії, ми підтримали це питання. Хоча я перше, що сказав представнику «Слуги народу»: почекайте, так є же постанова, вона проходила комітет, є зареєстрована. Ну, я думаю, що їм не підходить ця постанова, тому що там автор Дубінський і автор Деркач. А тут авторами є представники «Слуги народу». Але ж нам, як кажуть в Одесі, не шашечки, а їхати. Тому в цьому випадку ми дали згоду і зараз побачимо. Починається пленарний тиждень наступного тижня, і ми побачимо, чи «Слуга народу» відійшла від своєї позиції, чи будуть вони наполягати на створенні цієї слідчої комісії.

Тому що наша позиція не змінилася. Ми повинні створити слідчу комісію, ми розуміємо, що питання не у слідчій комісії, а у притягненні до відповідальності. Але питання слідчої комісії полягає в тому, щоб привернути увагу. Увагу громадськості, увагу засобів масової інформації, увагу міжнародної спільноти, що це не може бути терпимим в країні, яка є незалежною і суверенною. Треба притягнути до відповідальності осіб для того, щоб продемонструвати майбутній, сьогоднішній владі, що так діяти не можна, що ці дії – це порушення Конституції, це порушення чинного кримінального законодавства. І за це повинна обов'язково наступити відповідальність. Це треба демонструвати, щоб влада постійно це розуміла, усвідомлювала і виконувала безпосередньо всі норми чинного законодавства.

Тому наша позиція залишається такою ж: ми продовжуємо наполягати на створенні слідчої комісії, ми будемо наполягати на притягненні до відповідальності, для правової оцінки правоохоронної системи, а потім судової системи. Ну а що буде робити «Слуга народу», ми разом побачимо наступного тижня.

ZIK: Вже небагато часу залишається до завершення цієї частини ефіру. Я вас хотів запитати відносно святкування Дня Перемоги, яке через карантин в Україні фактично владою не проводилося. Окремі заяви прем’єр-міністра ми так само пам’ятаємо. Тим не менше, свято відбулося, а така знакова історія, як парад Перемоги, який завжди відбувається у Москві, була перенесена, було рішення ухвалене, що у Москві він відбудеться 24 червня, до речі, як у 1945 році…

Віктор Медведчук: Так, єдиний парад переможців. Парад Перемоги, парад переможців.

ZIK: Через карантин влада обмежувала заходи тут, в Україні. Як ви думаєте, чи буде вона обмежувати виїзд громадян для тих, хто хоче взяти участь у цьому параді, тому що зараз уже були направлені офіційні запрошення з боку Москви лідерам? Хтось погодиться, хтось не погодиться. Як думаєте, що у нас буде відбуватися у цьому сенсі?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, у нас буде відбуватися все як завжди, тому що, по-перше, заборонити поїздки в якусь іншу країну влада не може, як і повернення українських громадян в Україну з будь-якої країни. І це забороняє їй робити Конституція. І навіть ті обмеження, які існують сьогодні в умовах карантину, по-перше, вони незаконні, по-друге, вони порушують чинну Конституцію. Тому ті, хто будуть бажати, і ті, хто будуть запрошені на цей парад або на ці свята, якщо захочуть взяти участь у цьому святкуванні, а це велике свято. Ми знаємо, що, згідно із соціологічними дослідженнями, в Україні це свято теж сприймається. Майже 82% наших громадян вважають, що 9 Травня – День перемоги у Великій Вітчизняній війні, це велике свято, це свято, яке святкують і будуть продовжувати святкувати, незалежно від ставлення влади.

А яке було ставлення влади, ви пам’ятаєте. Прем’єр-міністр взагалі сказав, що для нього цього свята не існує, хоча, між іншим, як прем’єр-міністр, для нього повинне існувати будь-яке державне свято, якщо воно має такий статус, згідно з чинним законодавством. Але незалежно від цього він проігнорував і публічно про це заявив. Президент зайняв пасивну позицію щодо святкування цього Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Можна говорити про карантин, але ж ви знаєте, що люди, незважаючи на карантин, вийшли, люди покладали квіти, люди брали участь у заходах. Люди дійсно від серця, усвідомлюючи велич цієї події, святкували це велике свято 9 Травня.

Тому парад переможців, парад, який відбудеться на честь 75-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні, який відбудеться у Москві, безумовно, я вважаю, що багато людей відвідає, і зроблять все, щоб бути очними свідками цієї великої події.

ZIK: Але ви бачите з боку влади продовження цієї політики, політики продовження того, що робив Інститут національної пам’яті раніше і зараз… Кажуть, що Україна боролася не за свої інтереси або окремі групи громадян боролися не за свої інтереси.

Віктор Медведчук: Знаєте, це пан Дробович. В’ятрович, Дробович – це все ланки одного ланцюжка. Їхні заяви – це заяви для такої відокремленої групи людей. Це так ніжно-ніжно пестить почуття від того, що вони чують подібні речі. А щодо того, що це перемога інших людей і це перемога, в якій брали участь громадяни України не заради своїх інтересів, то соціологія дала відповідь: 62% вважають, що українці, які брали участь у Великій Вітчизняній війні, героїзм українців, який був оцінений саме як такий, це перемога і участь українських громадян у перемозі, яка мала відношення безпосередньо до України. Тому це свято українців і свято України, незважаючи на Інститут національної пам’яті.

І ми на святкуванні 9 Травня проголосили, що ми будемо створювати громадський рух, який буде мати назву «Український фронт захисту історичної пам’яті». Більше того, я вам можу сказати, що якщо ми говоримо взагалі про ідеологію, яку продовжує сповідувати Інститут національної пам’яті, то нічого не змінилося з епохи Порошенка. Усе як було, так і є. І в тому числі у контексті святкування 9 Травня і перемоги у Великій Вітчизняній війні. Але ми з цим не збираємося миритися, і ми будемо в альтернативі для цього Інституту так званої національної пам’яті вести боротьбу за збереження історичної пам’яті, реальної історичної пам’яті. У тому числі й у питанні відзначення героїв України і України в цілому у перемозі у Великій Вітчизняній війні. 

Опубликовано: 28 мая 2020
×
Присоединиться