Фрази на кшталт “я відмовилася від мучного і солодкого”, “я регулярно ходжу на тренування”, “я майже нічого не їм, а вага не йде” ми часто чуємо від близьких друзів, а іноді навіть самі їх вимовляємо. Про це пише “Життя 24/7”.
Однією з найбільш поширених “легенд” серед тих, хто худне, є уява про існування “гену ожиріння”, який нібито перешкоджає досягти ідеальної форми, незважаючи на всі зусилля.
Але чи є насправді “ген ожиріння”? Чи це лише черговий міф, розповідає дієтолог-нутриціолог, експерт зі здорового харчування.
Генетика та ожиріння: реальність чи міф?
Дійсно, генетика може впливати на статуру людини, але її роль не варто перебільшувати — вона становить лише до 10% всіх факторів. Тому говорити про “ген ожиріння” не зовсім коректно. Більш точним терміном, хоч і дуже умовним, можна назвати “ген повноти”. Ожиріння ж є наслідком розвитку і накопичення зайвого жиру, а не лише генетичних факторів.
Не варто забувати, що різниця в кількості жиру між людьми з астенічною та гіперстенічною статурою становить лише 2-4 кг. Це означає, що не слід виправдовувати свою зайву вагу лише тим, що ви маєте гіперстенічну конституцію.
“Спадкова повнота” або ж родинні звички?
Так звані “спадкові причини повноти” найчастіше приховуються за сімейними харчовими традиціями, які передаються з покоління в покоління. Це не тільки звичка накривати стіл на свята, але й вибір продуктів, спосіб організації прийому їжі та багато інших аспектів. Діти, спостерігаючи за батьками, часто переймають ці звички, а потім формують своє харчування в дорослому житті, не замислюючись, чи є це дійсно правильним вибором.
Чому ми не повинні здаватися?
Замість того, щоб шукати причини у генетичних факторах, важливо зосередитися на здорових звичках, збалансованому харчуванні та фізичній активності. Лише за таких умов ми можемо досягти бажаного результату в питаннях здоров’я і ваги.
Читайте також, хто такий Віктор Ярошук, і дізнайтеся історію, зріст, вагу та мету учасника «Зважені та щасливі 2025».